Як і більшість міст Словаччини, Банська Штявніца була мені невідомою до 2017 року. Десь чув назву, але як частину загального потоку слов’янських топонімів, від Балтійського моря і аж до Греції. Під час першого, короткого, чотириденного візиту в Словаччину, купив книгу, яка називається Svetove kulturne dedictvo UNESKO – це був путівник об’єктами світової спадщини країни, і от там, під першим номером стояла Банська Штявніца.
Кальварія над містом
Радніца (ратуша).
Колона святої Трійці
Як учора, пам’ятаю момент, коли ми виїхали на пригорок, і знизу, в котловині, побачили це чудове і чудернацьке місто – серед гір та зелені хаотично розкидані вулички, шпилі і хрести на храмах. Не схоже ні на що, і якби я не знав історію заснування і розвитку цього шахтарського полісу – планування міста видалося б безглуздим, як і місце розташування – абсолютно беззахисна гірська долина, яка дозволяла нападникам вести круговий обстріл і з стратегічних висот. Хто ж будує місто у ямі? Хто-хто – гірники.
Над Банською-Штявницею здіймається Кальварія. В перекладі із латини це слово (calvaria) означає Голгофа. В католицькій сакральній традиції кальваріями називають комплекси архітектурних споруд, хрестів, скульптур, барельєфів, які символізують дорогу Христа на Голгофу. В більшості випадків це 14 зупинок (стацій) – просто хрестів, із номерами, рідше – це невеликі каплички, в яких ми бачимо намальовані, або барельєфні зображення сцен зупинок Христа. У Банській Штявниці Кальварія – цілий архітектурний комплекс, який складається із трьох храмів та 19 капличок.
Кальварія – найкращий оглядовий майданчик Банської Штявниці. Звідси можна зробити прекрасні світлини, але щоб піднятися нагору, до головного храму, який, до речі, складається із вівтаря і двох дзвіниць, без залу для богослужінь – доведеться гарно похекати.
Кальварія (нижні три фото)
Кальварію Банської Штявниці збудували на пагорбі Шарфенберг у 1744-1751 роках. Ініціював будівництво єзуїт Францішек Пергер. Нині комплекс кальварії включений до Світової спадщини ЮНЕСКО, які і інші пам’ятки міста.
Перші корисні копалини на території нинішньої Банської Штявниці почали добувати у 3 столітті кельти, які заселяли цю територію. Жили руд тут виходили на поверхню – це полегшувало видобування. Як шахтарське поселення Банська Штявниця вперше згадується у документах під 1156 роком, а у 13-15 ст. це було одне із найзначніших шахтарських міст Європи, і найважливішим гірничим містом Угорщини. Видобутком займалися переважно німці. Добували золото і срібло.
У 1255 році Банська Штявниця отримала права вільного гірничого королівського міста. Пізніше вона увійшла до протестантської ліги семи шахтарських міст і стала одним із важливих центрів реформації Угорщини.
Церква святої Катерини
Синагога
В 16 столітті поверхневі родовища руд були майже вичерпані, а занурення у глибокі шахти потребувало нових технологічних вирішень і значно більших виплат шахтарям. Шахтарські бунти, напади турків, проти яких і звели два замки, майже припинили розвиток міста.
У 17 столітті сталися значні зміни у технологіях видобутку – почали застосовувати динаміт, створили мережу водосховищ та каналів, за допомогою яких працювали насоси – з’явилися можливості осушувати шахтні ходи на значній глибині – видобуток копалин пішов з новою силою. Добувати почали значно більше ніж раніше, а у 1690 році було встановлено рекорд – 29 тон срібла та 605 кг золота.
У 1735 році тут було засновано першу в Угорщині гірську школу. Згодом ця школа перетворилася на перший у Європі гірничий коледж. Нині це технічний університет, найстаріший у світі.
Старий замок
Новий замок
Головна площа Банської Штявниці – наместє Святої Трійці, з чумною колоною та купою будинків багатих власників шахт, зовсім не велика, та ще й похила. На нижньому її краї примостилася готична церква святої Катерини – найстаріший храм міста. Її освятили у 1500 році, хоча будівництво закінчили на дев’ять років раніше. Із 1580 року вона була лютеранською, а із 1658-го тут почали проводити богослужіння словацькою мовою.
На Троїцькій площі розташований інформаційний центр, який займає будинок колишнього власника шахти. Будинок збудували прямо над шахтою, і тепер в неї можна легко потрапити –прямо із інформаційного центру.
Банська Штявниця – нині потужний туристичний центр, із купою музеїв, ресторанів, готелів, апартаментів. Туристів сюди приїздить дуже багато, тому на вулицях повно закладів харчування, сувенірних крамниць, готелів та музеїв. Місто загалом невелике, за день його можна оглянути повністю, але помітно, що люди сюди приїжджають не на день. Щоб відчути атмосферу Банської Штявниці, проникнутись багатовіковим колоритом колишнього гірничого центру, потрібно значно більше часу, ніж день.
Текст та фото Романа Маленкова.
