Словаччина. Списька Бела Spišská Belá та Стражки.

Списька Бела Spišská Belá – невелике місто (6 тис.мешканців) на північному сході Словаччини, в регіоні Спиш, який нині, майже повністю входить у Пряшівський край (крім того, що в Польщі, шматочка). Заснували місто німецькі колоністи, після того, як Спиш було сплюндровано монголо-татарами у 1241 році. Перша письмова згадка Списької Бели датується 1263 роком.

Центральна площа Списької Бели.

Списька Бела німецькою мовою називалася Zipser Bela, а угорською Szepesbéla. Із 1271 року Списька Бела мала міські права та входила у список Вільних королівських міст. Звичайно, місто входило у склад Угорщини, але міська влада належала саксам, з поміж яких і вибирали мера.

У 1412 році угорський король Зигмунт Люксембург взяв у польського короля Владислава Ягайла великий кредит на війну із Венецією. Під кредит він поставив заставу із 13 міст Спиша, серед яких була і Списька Бела. Але гроші угорці не повернули – таким чином місто, разом із Старою Любовнею та Подолинцем, на довгі століття опинилося під польською владою. Лише у 1769 році, після захоплення півдня Польщі австріяками, Спиш повернули у межі королівства Угорщина.

Списька Бела.

За польської влади у 16 столітті Списька Бела отримала привілей на проведення ярмарків. Ярмарки сприяли розвитку міста, як центру торгівлі, і найбільше тут торгували льоном. Але, чомусь, місту не надали права на будівництво міських мурів, тому під час воєн єдиним захистом міщан був вал із ровом та частокіл на ньому.

Як і більшість спиських міст, які розбудовувались німцями, Списька Бела мала саксонське право. Її головна площа отримала форму риби. В центрі стоїть готичний (з елементами ренесансу та бароко) храм святого Антонія Пустельника, закладений у 1260 році, поряд із храмом типова (це не означає банальна) ренесансна дзвіниця (1598 р.), а на деякій відстані ратуша. Навколо площі старовинна житлова забудова 17-19 століть. Тут же є Євангельська церква, збудована у 1796 році – все таки у місті здавна було багато протестантів.

Загалом, центр Списької Бели мені видався зменшеною копією центра Подолинця – це не значить, що він мені не сподобався, навпаки центральні вулиці й площі саксонського права я і нині вважаю найбільш затишними в Європі, але вони дійсно дуже схожі. І ще меншою копією я б назвав центральну площу передмістя Стражки, яке колись було окремим селом.

Церква святої Анни та дзвіниця на центральній площі у Стражках.

У Стражках, розташованих на півдні Списької Бели, все що треба місту у Спишу – готична церква святої Анни, закладена у 15 столітті та ренесансна дзвіниця 16 століття. Але тут є ще й замок – невеликий, але кудись же треба було ховатись місцевим феодалам, із Списької Бели в тч., тому збудували хоч щось. 

Замок збудували у 13 столітті у готичному стилі. У 1556 році його власниками стали представники родини Хорватів, які й перебудували замок у стилі ренесансу. Пізніше тут відкрили важливу гуманістичну протестантську школу, яка функціонувала до 1711 року. Нинішній вигляд замок отримав після реконструкції 1618-1628 рр. Я не скажу, що цей вигляд якийсь казковий – замок у Стражках важко порівняти із більшістю замків Словаччини – це скоріше укріплений родовий будинок. Але все ж таки його варто відвідати, адже замок вважається перлиною ренесансної архітектури. Нині тут працює музей та кілька виставок.

Текст та фото Романа Маленкова.

Замок у Стражках.

49.189576, 20.461749 Дивитись на мапі Google Maps