Чорнорудка

Із десяток разів проїжджаючи через Чорнорудку, помічав незвичайну водонапірну башту, але не було можливості зупинитись біля неї. Одного разу зупинився, та як на зло – забув фотоапарат. Нарешті все співпало, тому й розповідаю про Чорнорудку. Отже це чималеньке село (близько 1 тисячі мешканців) засноване у 1620-му році, розташоване у Ружинському районі Житомирської області. Через Чорнорудку проходить гілка Південно-Західної залізниці. Залізничну станцію у в селі відкрили у 1870-му році. Ймовірно, тоді ж збудували будівлю станції, яка збереглася до сьогодення.

Водонапірна вежа і зупинка

Головною пам’яткою Чорнорудки є водонапірна башта, збудована у вигляді оборонної гранітної вежі. Достеменно невідомо чиєю була ідея будівництва подібного господарського об’єкту. Я можу зробити припущення, що збудував (або ж дав частину коштів) цю будівлю Артемій Терещенко, який був власником Чорнорудки (точніше панського маєтку на її  території, земель та цукрового заводу) у другій половині ХІХ століття.

Залізнична станція (1870 р.)

Із Чорнорудкою пов’язана трагічна сторінка в історії роду Терещенків – у місцеве озеро впала дочка Артемія Терещенка і… втопилася. Після цього “цукровий король” покинув маєток у Чорнорудці, й ніколи до нього не повертався. Відтак будівлі зруйнувалися, парк став лісом – від садиби не лишилося і сліду.

Текст (хоч і маленький) та фото Романа Маленкова

49.843739, 29.061756 Дивитись на мапі Google Maps