Про неї мало хто знає, але вона є – лютеранська кірха в Житомирі притулилась за адресою Коцюбинського, 5. Щоправда нині це вже не кірха – лютеран у колишній столиці Волинської губернії майже не залишилося, тому будівлю віддали євангельским християнам баптистам – повинен же хтось господарюватиу цьому прекрасному храмі.
Перші лютерани на Волині з’явились ще у 18 столітті – німці їхали у ці краї в надії розжиться земелькою й забагатіти. Їхня перша кірха з’явилася у Корці, на землях виділених князем Чарторийським – тоді це ще була територія Речі Посполитої. У 1801 році лютеранська парафія з’явилася у Житомирі. Центр новоствореної губернії бурхливо розвивася, а де розвиток – там і німці (здається так казав Гаррі Лінекер). Майже століття німеціька лютеранська громада займала усякі пристовані приміщення й лише у 1896 році з’явилася кірха. Архітектором будівлі був Арнольд Енш (він збудував неамало будівель у Житомирі на межі 19-20 століть), звели її у стилі неоготики.
Громада лютеран в Житомирі була достатньо велика – вона навіть мала власне кладовище. Серед відомих парафіян кірхи була родина Ріхтерів (Святослав Ріхтер – найвідоміший представник цього роду). У храмі встановили орган і дід Святослава Ріхтера, Данило, був одним із перших виконавців, які грали на ньому (нині у храмі працює електроорган). Кірха працювала до 1933 року – тоді храм закрили, а через кілька років до нього в’їхало спортивне товариство “Динамо”. Для адміністрації було розібрано абсиду й збудовано незграбну прибудову.
У 90-х роках минулого століття будівлю кірхи віддали ще одним німецьким протестантам – християнам баптистам. Вони провели реставраційні роботи у храмі й прибудували будівлю недільної школи. Пізніше була зведена 25-метрова дзвіниця з годинником – сучасна висотна домінанта архітектурного комплексу. Кошти на реставрацію та будівництво виділила нідерландська академія “De Driestar”.
Слід зазначити, що євангельські християни баптисти люб’язно дозволяють тим двом десяткам лютеран, які є у місті, проводити свої богослужіння у храмі.
Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія
