Монастир у Межирічі вважається одним із найгарніших православних монастирів в Україні. Звичайно його важко порівняти із величезними комплексами Лавр – це просто буде некоректне порівняння, адже важко порівнювати, наприклад, автомобіль із літаком. Але якщо вже подібне порівняння і виникне, то автомобіль слід вважати досить представницьким.
Межиріцький монастир (15-19 ст.)
Межиріцький монастир у ХІХ столітті. Наполеон Орда
Монастир-фортеця, що височить над дзеркалом ставка, вже здалеку заворожує. Нагромадження оборонних мурів та веж у синтезі із хрестами та банями церков нагадує декорацію із казкового фільму. Цей видатний архітектурний ансамбль є одним із найстаріших культово-фортифікаційних об’єктів України.
Межиріч розташований зовсім недалеко від Острога (на південний захід). Це село, як і Острог, свого часу було тісно пов’язане із родиною князів Острозьких. А виникло воно у першій половині 14 століття. Хоча існує легенда про значно раніше заснування села та про скит, який існував тут до монголо-татарської навали.
Троїцька церква
У 1389 році власником Межиріча став князь Федір Острозький. Саме він на місці дерев’яної сільської церкви почав будівництво нової великої кам’яної, з якої і почався монастир. Церква, як і більшість подібних споруд того часу, виконувала крім культових і оборонні функції. Первісно вона мала готичні архітектурні форми. Добудували церкву вже у другій половині 15 століття (хоча дехто із дослідників стверджує що і будівництво церкви розпочалося у другій половині 15 ст. – можливо це дійсно так і було).
Навколо церкви поступово виріс монастирський комплекс. А навколо монастиря місто, яке на початку 17 століття, перебуваючи у власності Януша Острозького, отримало Магдебурзьке право.
Місто Межиріч було гарно укріпленим населеним пунктом. Його оточували високі 15-метрові вали. До міста вели двоє воріт, з яких до нашого часу збереглися лише одні – Заславські. Назва дійшла ще з тих часів, коли місто, на яке вела дорога із цих воріт, називалося Заславль (сучасний Ізяслав).
Монастир спочатку був православним. Останній із князів Острозьких – Януш, перейшов у католицтво. Цей нащадок видатного роду захисників православ’я спровокував велике селянсько-козацьке повстання, яке приборкувати довелося його батьку – Василю-Костянтину. Війна із козаками стала чорною плямою на видатній біографії Василя-Костянтина Острозького. Януш Острозький передав Межиріцький монастир католицьким монахам-францисканцям. Він же у 1606-1610 роках збудував високі мури із баштами навколо монастиря. Висота мурів склала 8 метрів, а товщина 1,5 метра.
Троїцьку церкву було перетворено на костьол. Із півдня та півночі до неї прибудували два корпуси келій із парними круглими триярусними баштами на кутах. Ці башти суттєво доповнили архітектурне обличчя ансамблю монастиря та зміцнили його обороноздатність, перетворивши обитель на справжній замок, не схожий на жодний інший фортифікаційний чи культовий комплекс України, а церкву – на цитадель.
Католицьким Межиріцький монастир був до 1856 року. Тоді за наказом царського керівництва обитель повернули православній церкві. Троїцьку церкву, яка понад два століття була костьолом, знову перетворили на православний храм. А у 1909-1912 роках було проведено ремонт будівель монастиря.
Старовинна піч
Заславська брама міських укріплень
Після смерті Януша Острозького та Визвольної війни 1648-1654 років Межиріч занепав, поступово перетворився на невеличке містечко, а потім на село. У 18 столітті було зруйновано міські оборонні вали. Хоча у тому ж столітті цей населений пункт був одним із центрів хасидизму (однієї із головних іудейських релігійних течій) – резиденцією відомого єврейського проповідника Маггіда (його ще називали Великий Маггід). До Межиріча стікалися сотні іудейських паломників. Але після смерті цадика роль Межиріча, як іудейського релігійного центру згасла.
Серед архітектурних пам’яток Межиріча, крім будівель монастиря, заслуговує на увагу велика старовинна піч, розташована недалеко від монастирських мурів. До кінця визначити її функціональне призначення дослідникам не вдалося. Кажуть що піч служила для обігріву вартових у холодну пору року.
Нині монастир діючий. Його будівлі, що вистояли у радянські атеїстичні часи й перебувають нині у гарному стані.
Тест та фото Романа Маленкова
Більше фото дивіться у галереї
