Мозаїки Галини Зубченко та Григорія Пришедька
Серед мозаїк, які мають вільний доступ для огляду, найбільш відомими і цінними у Голосіївському районі є панно виконані видатними мастрами – Галиною Зубченко та Григорієм Пришедьком. Роботи цих художників взагалі відносять до найяскравіших київських пам’яток монументально-декоративного мистецтва, створених у радянський період – у них оспівується тріумф науки.
Мозаїчне панно “Ковалі сучасності” було створене Галиною Зубченко та Григорієм Пришедьком протягом 1972-1974 рр. на стіні Інституту ядерних досліджень НАН України (пр. Науки, 47). Мозаїка присвячена підкоренню “мирного атому”.
Мозаїчне панно “Перемога” було створене Галиною Зубченко та Григорієм Пришедьком на стіні адміністративно-лабораторного корпусу Інституту онкології та радіології (вулиця Юлії Здановської, 33/43). Роботи тривали протягом 1970—1971 рр. Мозаїку площею 9 на 12,7 метрів, виготовили із смальти й кераміки. Панно «Перемога» зображає відомих науковців-медиків, які зробили, на думку радянської номенклатурної верхівки, вагомий внесок у боротьбу з недугою.
Мозаїка “Тріумф кібернетиків” розташована на стіні Інституту кібернетики (пр. Глушкова, 40). Зубченко та Пришедько створили її у 1970-му році. Площа мозаїки – 96 квадратних метрів. Панно виготовлено зі смальти, керамічної плитки, шлакоситалу і кольорового скла.
Мозаїки та панно Інституту теоретичної фізики НАН України. Іван Марчук та Микола Стороженко
Хто б міг подумати, що ця, доволі безлика будівля, зведена у 1970 році (Київ, вул. Метрологічна, 14-6) має цілу колекцію справжніх шедеврів. Тут три роботи Івана Марчука, дві – Миколи Стороженка й одну зробило подружжя – Анатолій Гайдамака та Лариса Міщенко. Це величезні мозаїки і панно україноцентричного напряму.
Свого часу радянське керівництво інституту було незадоволене цими творіннями, щастя, що вони взагалі не були демонтовані. Художників звинуватили у тому, що вони повністю не розкрили тему дружби та рівності народів СРСР.
Найбільш цінною вважається керамічне панно Івана Марчука “Ярослав Мудрий”. Ось як згадував про роботу сам автор:
“Колись Петро Шелест, на той час – перший секретар цк кпу, приїхав в Інститут теоретичної фізики, де на купки було складено плити майбутнього пано “Ярослав Мудрий”. В.о. директора Інституту його син Віталій Шелест, вчений, фізик, взяв до рук одну з плит і показує батькові. І той звертається до мене:”Іване, як ти оце робиш, що воно таке старе получається?” Кажу: “О, Петре Юхимовичу, то секрет. Не можу розкривати”. Шелест засміявся й промовив:”Та не бійся, Іване. Я не буду цього робити”. Слова дотримав😁 Хоча моя кераміка вплинула на творчість Галини Севрюк, Миколи Стороженка, в якійсь мірі Ольги Рапай, про що згадували вони самі.
Мене ж завжди більше приваблював живопис. Він і взяв гору над керамікою.”
Панно “Ярослав Мудрий” розташоване у холлі інституту на другому поверсі. Його площа 32 квадратних метри. 32 квадратних метрів. Композиція має 100 фрагментів із самостійним сюжетом. На панно зображені історичні персонажі ХІ сторіччя й рослинні орнаменти.
На останньому поверсі розташоване панно Івана Марчука “Фізики”, виконане із кераміки і смальти. Має площу 22 квадратних метри, зображає реальних (сучасних у 1970 році) вчених-фізиків.
Микола Стороженко “Київська академія”
Микола Стороженко «Наука й культура XVI—XVIII сторіччя. Львівське ставропігійське братство»
Третій і четвертий поверхи прикрашають мозаїки Миколи Стороженка – “Київська академія” та “Львівське ставропігійне братство” (повна назва «Наука й культура XVI—XVIII сторіччя. Львівське ставропігійське братство»). Дивина, як за ці мозаїки художника не відправили до в’язниці, як націоналіста і дисидента.
У вестибюлі, на першому поверсі розміщений вітраж “Розщеплення атома”, авторства Анатолія Гайдамаки та Лариси Міщенко. Його площа 17 квадратних метрів. Композиція символізує фізичні процеси, створена із скла і металу.
Торець будинку прикрашає величезна мозаїка Івана Марчука “Плахта”. За мотивами народного мистецтва художник показує символічну структуру Всесвіту. Цю мозаїку раніше часто називали символом інституту.
Фото мозаїк та панно Інституту теретичної фізики дивіться у нашій фотогалереї.
Ресторан “Будьмо” (колишня назва “Вінниччанка”). Мозаїки та панно
Мозаїки та оздоблення ресторану “Будьмо” (вул. Заболотного, 138). Ресторан раніше мав назву “Вінниччанка”. Його збудували у 1982 році до 1500-ліття Києва. Оздоблювали ресторан майстри із Вінницької області.
Перед входом у ресторан встановлені скульптури квітів, вкриті мозаїчним декором. Мозаїки прикрашають фасадну стіну. У вестибюлі, на стіні панно, але особливої уваги заслуговує величезне керамічне панно, яке прикрашає дві стіни залу ресторану. Зараз (2024 р.) ресторан працює виключно на замовлення.
Дивіться більше світлин мозаїк та панно ресторану “Будьмо” (кол. “Вінничанка”) у нашій фотогалереї.
Панно “Вітер” та ресторан “Вітряк”
Ресторан “Вітряк” відомий не лише своїм колоритом, а і мозаїчним панно “Вітер”, яке створили художники Алла Горська, Віктор Зарецький і Борис Плаксій. До речі, це єдиний твір цієї групи видатних митців, який зберігся у Києві.
Вважається, що панно – це модерна стилізація народної творчості. Тут є і український авангард, і бойчукізм, і наївна колористика творів художниці Ганни Собачко-Шостак. Неймовірний синтез.
Від 90-х років ресторан “Вітряк” неодноразово змінював власників. Панно закрили дерев’яною вагонкою, а пізніше вивісками і баннерами. Витвору загрожувало знищення і це обурило громадськість, а найбільше – мистецтвознавців. За їхнім запитом (його зробив фонд “Ізоляція”) мінкульт надав статус пам’ятки цьому видатному об’єкту. Сталося це у грудні 2016 року. Пізніше панно відкрили… Нині тут ресторан “Варенична Катюша” (бридка назва, ще б про “расцвєталі яблоні і груші” додали), але він не працює. Гугл пише – закрито назавжди. Ну а значно детальніше про історію та долю “Вітряка” і “Вітру” можете почитати у Вікіпедії.
Мозаїки центрального автовокзалу
Будівля автовокзалу зводилася у 1957—1961 роках за проєктом архітекторів Авраама Мілецького та й Едуарда Більського. Інтер’єр автовокзалу доручили створити художникам Аді Рибачук та Володимиру Мельніченку. Це була перша спільна робота цього відомого подружжя. Працювали вони над мозаїками і панно два роки – 1960-1961.
Ескізи для мозаїк були створені, за їхніми словами, у життєрадісній естетиці дитячого малюнка. На них можна впізнати київські пейзажі, автотраси і мости. Герой мозаїк – блакитний (синій) автобус, який мандрує по Києву і ссср.
Після реконструкції вокзалу у 2015 році мозаїки були збережені і, навіть, відреставровані.
Більше тексту та фото мозаїк і панно автовокзалу читайте тут.
Інші
На проспекті Науки (№57) є дивна мозаїка, яка є дивним синтезом різних кольорів та безформенних об’єктів. Виявляється, раніше це була мозаїка “Ілліч”, але в процесі декомунізації зображення Леніна у центрі мозаїки було демонтоване. Автори цієї мозаїки нам не відомі.
Мозаїка на стіні маргаринового заводу. Проспект Науки 3.
Мозаїчне панно «Вічний рух», прикрашає Київський ювелірний завод, а точніше бізнес-центр “Моріон” при цьому заводі. Автори: Микола Кутняхов, Сергій Жидель, Арсен Рустамов, Юрій Левченко. 1978-1980 рр.
Текст та фото Романа Маленкова
