З усіх українських областей, мабуть, саме на Вінниччині старовинних палаців збереглося найбільше. Якщо ні, то у трійку лідерів України за кількістю палаців цей регіон входить точно. І один із найцікавіших палаців розташований у селі Чернятин, куди ми потрапили із Бару, через село Маньківці.
Усім подобаються неоготичні палаци, особливо, якщо вони такі рідкісні, як в Україні. От у Британії таких багацько, там, можливо, вкрай зіпсований радянською владою палац польських (а в час будівництва російських) шляхтичів, ніхто б і не помітив. А може ми і не праві, і навіть на Туманному Альбіоні він би котувався, і найбільш імовірно, він би був по реставрований, у ньому був би музей, чи готель, але не аграрний технікум, із вкрай інорідним спортивним залом.
Село Чернятин заснував козак на прізвище Черняк, але палац тут з’явився значно пізніше – у 1820-1830 рр. Тоді власником села був Гнат Вітославський, який і замовив палац. Припускають, що архітектором був Генрік Іттар – мальтієць, який пройшов римську школу архітектури.
Неоготичні будівлі в Російській імперії будували переважно наприкінці 19 та на початку 20 століть, але загалом, європейська мода на неоготику почалася у 20 роки 19 століття, і видно Вітославський не відставав від моди. Для розбивки парку було запрошено відомого в ті часи паркового архітектора та садівника Діонісія Міклера. Парк частково зберігся, є декілька дуже старих дерев, зокрема товстелезних осокорів, хоча значну частину ділянки з тильного боку палацу займає сад. Більшовики повністю знищили парковий декор – альтанки та павільйони.
Після Вітославських Чернятином володіла Марія Львова. Ймовірно, у часи останньої, палац перебудували, але суттєвих змін зроблено не було, що не можна сказати про радянський період. Нині від первісного оздоблення палацу залишилося трохи ліпнини в інтер’єрах та цікава кам’яна підлога, мармурові леви, які охороняють вхід, частина пінаклів (декоративних башточок), стрільчасті вікна – все дуже симпатичне та величне. Щоправда, частину фронтонів було надбудовано в радянський період – це значно зіпсувало загальний вигляд, більшість пінаклів зруйнували, або вони самі впали від недогляду – а саме пінаклі – головна прикраса палацу, якби їх відбудувати, так як було колись…
Дістатись до Чернятина можна не лише із Бара, а й із Жмеринки, з якої дорога сюди значно краща. А ще, тут десь поряд, є платформа приміських потягів (електричок), які курсують за маршрутом Жмеринка – Могилів-Подільський. Із Жмеринки ходять автобуси… Неодмінно відвідайте Чернятин – не пожалкуєте.
Значно більше історичної інформації про палац у Чернятині й про саме село, ви можете прочитати на сайті нашого активного дописувача, Андрія Бондаренка.
Текст та фото Романа Маленкова
