Стара Сіль – одне з тих містечок Львівщини, де обов’язково треба побувати. Ви будете вражені чарівністю старого оборонного костелу, дзвіницею-аксакалом, романтичною віллою “Анна”, двома дерев’яними церквами та дерев’яними хатинками. Селище знаходиться у Старосамбірському районі на дорозі між Старим Самбором та Хировом в підгір’ї Середнього Бескиду (Українські Карпати). Назва, зрозуміло, походить від солі. Її покладів багато навколо містечка.
Стара Сіль заснована у 1255 р. За польського панування у 1421 р. отримало Магдебурзьке право, статус міста із назвою Зальцборк. Відтоді було вільним королівським містом. До середини 19 ст. – один з найважливіших у Галичині центрів солеваріння. В часи середновіччя y Польщі на землях Галицького князівства були шахти королівські у Дрогобичі, Тураві Сольній, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Стебнику, Сільці, Трускавці, Калушу i Солотвині, які працювали ще з римських часів.
У 1794 році цісар Франц ІІ надав Старій Солі права «вільного королівського міста», а також герб із зображенням п’яти дерев’яних бочок з сіллю (символ місцевого солеваріння) і родового герба колишніх власників містечка Даниловичів – «Сас» (срібна стріла, під якою золотий півмісяць, увінчаний двома шестикутними зірками) на блакитному тлі. У XIX столітті Стара Сіль вважалася торговим містечком (Marktgemeinde) Старосамбірського (Староміського) повіту Королівства Галичини і Лодомерії.
Колись на центральній площі містечка стояла Старосільська ратуша, від якої не залишилось і сліду. Раніше Зальцборк оточували фортечні мури з 8 вежами, які також не збереглись. Є припущення, що дзвіниця мурованого костелу, який сьогодні реставрують і стіни якого сягають 1,5 метра завтовшки, була однією із 8 оборонних веж.
Головна пам’ятка містечка – костел Архістратига Михаїла. Історія побудови костелу сягає 14 століття. І хоча нині існуючий Михайлівський костел датується 1660 роком, збереглися давніші елементи. Мова йде про каплицю св. Анни, розміщену з північного боку від нави.
Під час ремонту 1613 року Єжи Мнішек знайшов на північній стіні каплиці за вівтарем св. Анни напис латиною «Знайте, що нащадок Болеслава святиню цю зводить і в покорі просить, щоб ти мала її в опіці. Року Божого 1365». Це підтверджує версію про будівництво каплиці королем Казимиром Великим. Костел до каплиці прибудували пізніше — 1469 року. 1648 року його спалили козаки Богдана Хмельницького. На його місці було зведено новий — мурований, тому історія власне костелу бере відлік з 1660 року. І лише 1743 року він отримав назву святого архістратига Миїхаїла.
Протягом свого існування костел неодноразово перебудовувався, про що свідчить зокрема нашарування окремих елементів, останнє особливо стосується перебудови та ремонту у 20-х роках XX-го ст. Річ у тім, що костел був значно пошкоджений під час Першої світової війни, і досі його стіни зберігають сліди артобстрілу.
Дзвіниця стоїть окремо з південного боку від храму. Свого часу слугувала також воротами на подвір’я. Це – змішана дерев’яно-мурована споруда, у першому, мурованому, ярусі влаштовано наскрізний арочний проїзд, верхній ярус -дерев’яний – обшальований дошками та ґонтом під високим шатровим верхом та декоративним підсябиттям.
Незвичний для костелів вигляд дзвіниці породив версію, що вона — давня башта оборонного замку, що стояв колись на місці храму.
У радянські часи храм було перетворено на комору. Потім там сталася пожежа, яка зруйнувала дах. Надія на порятунок костелу з’явилася лише з візитом 2001 року папиІоанна Павла ІІ. Нині тривають ремонтні роботи.
Вілла Анна (1911) – головна пам’ятка Старої Солі Австрійського періоду:
Неподалік від віллі Анна знаходиться дерев’яна церква Воскресіння Господнього. Згідно з традицією, збудована у 1660 p., але дослідник М. Драґан вважав, що її збудовано у XVII ст. В 1669 р. отримала привілей від польського короля Михайла. В кінці XVII ст. біля західної стіни бабинця добудована дзвіниця.
Ремонтована у 1914 р. по пошкодженні набоєм. Під час ремонтів 1955 та 1980 рр. поступово всі дахи та стіни надопасання вкриті бляхою. Дерев’яна, тризрубна, двоверха будівля, увінчана наметовими верхами на низьких восьмериках вівтаря і нави (останній стоїть на високому четвериковому зрубі стін надопасання нави). Третій пірамідальний верх вкриває стовпову дзвіницю, що зрослася з церквою. Зачинена у 1945 – 1989 pp.
У Старій Солі є ще одна дерев’яна церква – П’ятницька (1640 р.), найстаріша на Старосамбірщині. Костел в сусідньому селі Стара Ропа:
Дерев’яні хатки:
Панорама містечка:
Текст Андрія Бондаренка, фото Романа Маленкова та Андрія Бондаренка.
