На хуторі Тимки села Стара Басань Бобровицького району Чернігівщині зберігся так званий будинок з мезоніном – садиба Аделії Данилівни Кринської. Ну як збереглась, скоріше ще поки існує. Ще до 2007 року тут розміщувалась школа-інтернат для дітей з вадами розвитку. І буквально 13 років тому вона, звичайно, виглядала набагато краще. Ще стільки ж, і можна ставити хрест, виходячи з побаченого. Добре, що поки є стеля, хоча вже місцями дірки. А скільки треба дерев’яній будівлі, щоб без догляду згнисти під дощами.
Збудований будинок в середині 19 ст. та являє собою зразкову садибу того часу. Багато джерел пишуть, що Аделія Данилівна була дружиною Олексія Лєскова, брата відомого письменника, автора “Лєвши” Миколи Лєскова, і поховані вони поруч. Це не так. Аделія Данилівна Кринська (уроджена Гзовська) була рідною сестрою дружини Олексія Лєскова. Це видно навіть із книги спогадів сина Миколи Лєскова, Андрія, який пише “16 серпня ми вирушаємо додому. Мати, і всі, починаючи із тітки Кльоти (Клотильди), беруть з Миколи Семеновича обіцянку більше не приховуватись від своїх та провести все наступне літо де забажає: у роскішних та просторих Тимках у сестри Клотильди Данилівни – Аделії Данилівни Кринської, в Буртах у дочки, в Каневі в тінистому флігелі у сестри”. Про власницю садиби я так майже нічого поки не знайшов, в тому числі, хто ж то був такий Кринський, чиє прізвище взяла Аделія Гзовська. Лише в одному місці віднайшов цікавинку, там же в книзі спогадів “Життя Миколи Лєскова”. “В зиму 1881-1882 років приїхали в столицю (С-Пб) декілька київських свояків. Серед них була рідна сестра Клотильди Данилівни Лєсковой – Адель Данилівна Кринська, власниця багатих Тимок, де я прогостював не одне літо, та майбутній її чоловік та сусід по маєтку Дмитро Михайлович Пашковський”. Припускаю, що садиба саме цього пана Пашковського збереглась у селі Чемер Козелецького району. А от про сестру Аделії Клотильду відомо трішки більше. До Олексія Лєскова вона була в шлюбі двічі. За першим чоловіком Арцимович, від другого чоловіка Митрофана Болотова мала трьох дітей (2 дочки близнючки та сина), який їх покинув. Олексій Лєсков теж був вільним, зостався вдівцем після смерті від сухот першої дружини Олени Францівни Лонгінової. Згодом у віці 2 років помирає його єдиний син Юрій. Тож доля склалась так, що ці двоє зійшлись та побрались у 1879 році. Прізвище Лєсков ми більше знаємо по братові Олексія, письменнику Миколі Семеновичу Лєскову, про якого Чєхов казав, що той був його вчителем. А між іншим, Олексій Семенович Лєсков був відомим київським лікарем, доктором медицини, у 1887 році – головний санітарний лікар Києва, у 1893-1898 – директор Олександрівської лікарні, член Київської міської управи, дійсний статський радник. 1898 року продають з дружиною маєтності в Києві та перебираються на Чернігівщину, купуючи хутір у Кобижчі. Там 1901 року від раку помирає Клотильда Лєскова, а 1909 року й сам Олексій Лєсков, поховані разом у селі Піски. Спільних дітей у них не було.
Найчастіше місце розташування маєтку Кринських позначають Старою Басанню, але він розташований південніше села, на хуторі Тимки, серед лісу. Щоб дістатись питайте у місцевих мешканців “інтернат”.
Текст Ігоря Дорожка, фото Романа Маленкова.
