Шепіт і перевал Джоголь

Невелике прикордонне село ШЕПІТ на березі Сучави засновано 15 березня 1490 року. До 1946 року село мало назву Шепіт-Камерал.
Вузька ґрунтова дорога від Селятина до Шепоту проходить паралельно річці Сучава. Від річки дорога відокремлена колючим дротом: на протилежному березі річки – Румунія. З правого боку до дороги підступаються гори: хребет Погар з найвищою однойменною вершиною висотою 1268 метрів.

Не доїжджаючи до центру села ліворуч від дороги зупинимося біля цікавої пам’ятки природи – водоспаду Сучавський Гук. Водоспад розташований на річці Сучаві і має вид каскаду з трьома уступами загальною висотою п’ять метрів.

Справжнім шедевром дерев’яного зодчества є Свято-Іллінська церква, що розташована на пагорбі в північній частині села. Збудована у 1898 році на місці старої Успенської церкви, що була зведена у 1763 році на честь 60-річчя правління цісаря Франса Йосифа, церква Святого Іллі в Шепоті є вдалим поєднанням характерної для Буковини традиційної архітектури однокупольного храму та панівної наприкінці ХІХ століття архітектурі модерну.

Домінантою церкви є масивний купол над центром витягнутої нави у вигляді приплюснутої цибулини. Круті дахи над бабинцем і вівтарем завершуються відтягнутими уверх коньками, що надає споруді додаткових криволінійних форм. Стіни вівтаря і нави розділені на два яруси піддашшям на фігурних кронштейнах, а бабинець оточує відкрита арочна галерея над опасанням. Додаткову декорацію храму надають невеликі стрілчасті вікна з різнокольоровими стеклами.

В середині церкви знаходиться цісарський трон – унікальний витвір мистецтва, який при розпаді Австрійської імперії у 1918 році не встигли забрати у Відень і залишили у Шепоті.

До складу ансамблю Іллінської церкви входить також двоярусна каркасна дзвіниця з главкою у формі цибулини, що повторює своєю формою купол церкви, та дерев’яна огорожа з вхідною брамою, вкритою ґонтовим дахом.

Перед тим, як продовжити подорож, потрібно зробити декілька попереджень. По-перше, в Селятині починається погранзона, тому необхідно мати при собі паспорт. По-друге, для подальшої подорожі найвіддаленішим рідконаселеним регіоном Буковинських Карпат потрібен виключно повнопривідний позашляховик. Те, що нам вдалося проїхати там моєю «Дачією» – це, скоріше, чудо і виключення. Це приклад, не вартий наслідування. По-третє, Селятин – останнє місце, де можна поповнити запаси пального. Далі, на всьому шляху до повернення в Селятин автозаправочних станцій не буде.

На виїзді з Селятина у бік Шепоту знаходиться прикордонна комендатура. Оскільки подальша подорож буде проходити уздовж українсько-румунського кордону, необхідно повідомити комендатуру про цілі поїздки і маршрут, пред’явивши документи, що засвідчують особу.

Дорога на перевал Джоголь починається в центрі Шепоту. Спочатку дорога більш-менш нормальна навіть для легкового авто. Проїжджаємо невелике сільце Андреківське:

За Андреківським уздовж потоку Горбанівський розпочинається крутий підйом на ПЕРЕВАЛ ДЖОГОЛЬ (1159 метрів). Підйом супроводжується крутими серпантинами. Особливо уважним треба буди на спуску з перевалу: гравій та великі груди каміння, особливо у дощову погоду, роблять спуск небезпечним для автомобілістів та велосипедистів. Не дарма, Джоголь вважається перевалом п’ятої категорії складності.
З перевалу відкриваються мальовничі види у напрямку Шепоту та румунського кордону.

На перевалі, як не дивно, теж є життя:

За перевалом починається поселення Верхній Яловець.
 Ще декілька видів з перевалу:
 

 

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu