Коли ви приїжджаєте до Коломиї, то вас зустрічають старі руські (українські) церкви, польські костели і віденська сецесія. Ви впродовж кількох хвилин можете зайти до королівства Руського, загубитися в Речі Посполитій та винирнути в монархії Габсбурґів. Стара королівська дорога з якою до Коломиї звозили сіль з навколишніх гір (шлях короля Данила), готичні костел отців єзуїтів і заклад сестер уршулянок, а за рогом Український дім та музей Покуття і Гуцульщини…
Але це центр, ми ж поговоримо про ту Коломию, яку майже ніхто не знає, забуту Коломию, знищену в 1944-6-му. Там, куди не доходять туристи та й місцеві часто губляться.
Мало хто вам зараз пояснить різницю між Марґільфом і Флеберґом, а визначення меж німецьких колоній Славці чи Вінцентівка становлять проблему навіть для сучасних дослідників.
Це розповідь про Коломию «богемів» і про Коломию «швабів» … про німецьку Коломию…
На думку історика Івана Монолатія перші німці в Коломиї з’явилися у Х-ХІ століттях. Галицькі князі запрошували до своїх земель німецьких ремісників та купців. Після татаро-монгольської навали королі Руси почали ще активніше заселяти знелюднілі землі вихідцями з-над Рейну. В 1362-му році Коломия отримує «маґдебурґію» (німецьке право на самоврядування), що дає поштовх для розвитку міста. Німецькі прибульці здебільшого були купцями, зброярами, найманцями-рейтарами, гармашами, каменярами… В 1405-му році німець Ніколаус Фрейстетер стає спадковим коломийським старостою. Проте, незважаючи на привілейованість, німців в середньовічній Коломиї було не багато. Все змінило входження Коломиї до складу монархії Габсбурґів. У той час на теренах Коломиї з’являється шість німецьких колоній: Маріягільф (1811 р.), Баґінсберґ (1818 р.), Славці (1833 р.), Вінцентівка (1833 р.), Розенгек (1866 р.) і Флеберґ (1892 р.).
Якщо для навколишніх русинів-українців ці всі поселення були німецькими, а їхні мешканці – «швабами», то самі колоністи добре знали хто вони і звідки. Маріягільф, Розенгек та Флеберґ – поселення німців-католиків, вихідців з Судетских гір (Чехія). Себе вони називали Богемцями (der Deutschen aus Böhmen). Баґінсберґ та Славці були поселеннями німців-лютеран зі Швабії, Вінтенберґу, Палатинату (справжні «шваби»). Вінцентівка (місцевість від теперішньої вулиці Богуна аж до села Королівка) стояла трохи осібно. Її переважно заселяли не прибульці з «німецьких земель», а вихідці з Міріягільфу та Баґінсберґу. Хоча Вінцентівка й виникла як німецька колонія, але дуже швидко туди наплинули українці-русини, поляки, вірмени… У Вінцентівці німецьких слідів не вдалося знайти, хіба що кілька будинків з не типовими для Покуття верандами. Проте чи це справді німецькі хати, чи може якийсь коломийський русин/поляк/вірменин скопіював собі будинок з Баґінсберґу)?
Маріягільф (коломийська – Марґільф, нім. – Mariаhilf, пол. – Marjówka) – офіційно, найстаріша німецька колонія в Коломиї. Заснована в 1811 році переселенцями-католиками з Чеських Судет. Їхні нащадки, які ще досі живуть в Коломиї, себе вважають богемцями, а не німцями. В Маріягільфі (теперішня вулиця Довбуша, ближче до Раківчика) був величезний німецький костел. Історія стандартна. Прийшли зі сходу «визволителі» і в 1946-му підірвали костел. В 2004-му на місці колишньої святині місцева німецька громада відбудувала «Кірху». Повністю відбудувати було «кєжко» (тяжко), не вистачало грошей, то ж зробили ¼ від оригіналу. Цікаве почалося пізніше. Після відбудови костелику з навколишніх сіл почали нести врятоване від москалів. Костелик хоча і є новобудовою, проте різьблення в середині – автентика.
Баґінсберґ (коломийська – Баґінщина, Баґінсберґ, нім – Baginsberg, пол. – Baginszczyzna) – лютеранська (швабська) колонія, що виникла на землях коломийської шляхетської родини Баґінських (тепер вулиці Хмельницького, Пушкіна, Лепкого і Петлюри). Звідси і назва – Баґінсберґ (гора Баґінських). З часом стає найзаселенішою і найповажнішою лютеранською німецькою колонією на Покутті. До Баґінсберґа належали лютеранські парафії від Снятина (Авґустдорф) до Отинії (Нойдорф, Мікульсдорф). Коли постало питання, де в Коломиї має бути резиденція Гарсбурґів, то був обраний саме Баґінсберґ. В цій віллі, під час відвідин Коломиї у 1912 році, зупинявся архикнязь Карл Франц Йосип фон Гарсбурґ. Майбутній останній імператор Австро-Угорщини, король Галичини та Володимирії (1916-1918 рр.). На жаль будинок не зберігся – був знесений «совками». Офіційно «для добра народу», а насправді там зараз пустка.
Проте збереглися дві сусідні вілли – «Емілія» та «Вільгеміна».
Також збереглася лютеранська кірха – зараз це греко-католицька церква святого Миколая.
Розенгек (коломийська – Розів, нім. – Rosenhek, пол. – Różanówka). Колонія німців-католиків з Богемії – виникла як продовження Маріягільфу. Під час Другої світової війни повністю знищена. Зараз це чисте поле. Залишилося лише кілька хат. У 2006 році на місці Розенгекського костелу було поставлено пам’ятний хрест.
Славці (коломийска – Славці, нім. – Slawitz, пол. – Sławce). «Швабська» колонія, десь від середини теперішньої вулиці Франка до залізничної колії. Своєї кірхи не мала. Парафіяни ходили до сусіднього Баґінсберґу. Проте залишилося кілька типових німецьких будинків з верандами.
Флеберґ (коломийська – Флеберґ, Флєберґ, нім. – Flehberg, пол. – Święty Jan). Ще одна «богемська» колонія. Знаходилася на частині вулиці Івана Франка (вул. Святого Івана, uł. Świętego Jana), яка зараз лежить на північ від залізниці Коломия – Івано-Франківськ. Збереглися старий католицький костел (тепер – молитовний дім адвентистів) та німецьке кладовище.
Використана листівка з книги Валерія Ковтуна та Івана Монолатія «Коломия з минулого в сьогодення».
