ВІДВІДАЙТЕ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЗОМ ІЗ НАМИ. ТУР ВІД “УКРАЇНА ІНКОГНІТА”
Без перебільшення найвідоміший замок України розташований у Кам’янці-Подільському. Це візуальний еталон українських замків – його бачив майже кожен українець, або наживо, або на світлинах в Інтернеті. А той хто бачив лише в Інтернеті, мріє, щоб побачити наживо, тому в Кам’янець-Подільський їдуть сотні тисяч туристів. За статистикою 2018 року місто відвідало 960 тисяч туристів – це п’ятий показник в Україні, а за співвідношенням кількості мешканців до кількості туристів – взагалі перший, адже у місті мешкає всього 100 тисяч осіб.
Кам’янець-Подільський – це не просто старий замок – це ще й острів Старого міста, повністю обнесений мурами та баштами. А навколо природна краса – стрімкі вапнякові скелі-стінки, які подекуди сягають 50 метрів у висоту. Каньйон річки Смотрич, яка неймовірно меандрує (звивається) у цій місцевості, а через річку перекинуто пішохідні містки, часто дерев’яні й дуже колоритні. Й усе це найкраще дивитися коли немає на деревах листя, а бур’яни сплять: пізньої осені або ранньої весни. Тоді поглядам туристів відкриваються казкові краєвиди. І навіть якщо ви неодноразово бували у Кам’янці, обов’язково спустіться у каньйон без листя: прямовисні скелі, нескінченні потужні мури – українські, польські, турецькі, вірменські, російські, неймовірні, і непомітні влітку, серед чагарів, башти і башточки, які не одне століття захищали Кам’янець від загарбників. Фортифікаційний культурний ландшафт. І саме цей ландшафт перебуває у Попередньому Списку ЮНЕСКО. Його зробили претендентом на вступ ще у 1989 році під 670 номером. Критерії виділення: (i) (ii) (iv).
Історія
Історія Кам’янця-Подільського почалася ще в давньоруський період, але ніяких чітких дат дослідники не дають – дехто вказує на будівництво укріплень на півострові над Смотричем ще у 12 ст., але ми будемо вважати, що справжній розвиток міста почався із приходом у ці краї литовців, після Синьоводської битви (1362 рік). Найперша задокументована згадка про замок відноситься до 1374 року, і пов’язана вона з литовськими князями Коріатовичами – Юрій Коріатович отримав для Кам’янця Магдебурзьке право. А перші детальні описи замку відносяться до 1494 року. Варто зазначити, що Кам’янець здавна ділився на дві частини – замок та місто, із окремими фортифікаціями. Замок поставили на вузькому перешийку, який був єдиним входом до міста, можливим без спуску у каньйон. Щоб нападники не потрапили до міста із каньйону, протягом багатьох століть міщани зводили укріплення, і кожен будинок, чи монастир, повинні були мати потужні оборонні мури. В каньйоні було зведено дві потужні брами – Руську і Польську, а щоб потрапити до міста із Польської брами, потрібно було пройти (чи проїхати) через Вітряні ворота із баштою Стефана Баторія. Навіть зараз всі міські фортифікації виглядають неймовірно і неприступно, і важко уявити, чим здавався Кам’янець подорожнім у давні часи.
У 1434 році Кам’янець перейшов під владу польського короля. Після численних війн і штурмів, які відбувалися між литовцями і поляками, фортеця на скелях над Смотричем увійшла в період своєї неприступності.
Замок мав неправильну, чотирикутну форму із шириною мурів у 50 м, та довжиною у 135 м на півночі та 160 на півдні. Він мав 11 високих башт та одну в’їзну браму, яка розташовувалася на сході. На тлі височезних скель, усе це виглядало настільки потужно, що нападники найчастіше навіть не намагалися штурмувати його. Відома легенда про турецького султана Османа ІІ, який у 1621 році ішов з велетенською армією на Польщу і мав намір зруйнувати Кам’янець, один із головних її форпостів. Побачивши неймовірні стіни та башти він запитав радників, хто збудував цю фортецю? Мабуть Аллах, відповіли ті. Ну то нехай Аллах її і бере. Безталанний Осман ІІ пройшов повз Кам’янець і був зупинений польсько-українським військом (козаками керував Сагайдачний) під Хотином.
Кам’янець-Подільський вважався неприступною твердинею, але його все таки взяли штурмом турки. Сталося це у серпні 1672 року, після місячної осади. 27 років по тому місто було під владою Османської імперії.
В період свого панування численні міські храми турки перетворили на мечеті. Пам’яткою тієї окупації є мінарет, біля Петропавлівського кафедрального собору, увінчаний статуєю Богородиці. А ще від турків залишилися бастіони та потужні мури.
У Кам’янці споконвіку мирно співіснували три громади – польська, руська (українська) і німецька. Кожна громада мала свій ринок, тому було три головних площі: Руський, Польський та Вірменський ринки. Цікаво, що колонія вірмен Кам’янця, була однією з найбільших у Речі Посполитій, і утворилася вона, ще до появи Кам’янецького замку. Вірмени спочатку мешкали у селі за 13 км від сучасного Кам’янця( до 1946 року воно називалося Великі Вірмени, нині це Великозалісся), а потім, вже коли місто почало укріплюватись, отримали дозвіл на поселення від міської влади і поселились. Від тих часів залишилась вулиця Вірменська, Вірменський бастіон, потужна фортифікаційна Вірменська дзвіниця Святого Степаноса та підмурки великого собору, зруйнованого совєтами у 30-роки минулого століття.
Після останнього поділу Польщі Кам’янець захопили росіяни. Вони почали активно розширювати територію міста, створивши ділянку Новий План, і з’єднавши її мостом із Старим Містом. Кам’янець став центром Подільської губернії і розбудовував ся як губернське місто. Адміністративні установи, банки, навчальні заклади, лікарні, в’язниця, великі військові казарми – багато чого збудувала російська влада в період свого панування, але усе те важко порівняти із архітектурною кам’янецькою спадщиною давніших часів.
Нині Кам’янець-Подільський активно розбудовується, реконструюється, реставрується. Старий Замок перебуває у прекрасному стані. Разом із історичним центром міста він входить до історико-культурного заповідника.
Текст та фото Романа Маленкова
ВІДВІДАЙТЕ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЗОМ ІЗ НАМИ. ТУР ВІД “УКРАЇНА ІНКОГНІТА”
Значно більше фото Кам’янця-Подільського дивіться у наших фотогалереях 1 та 2
