Лаврів

Лаврський монастир ордену василіан знаходиться у передгір’ях Карпат у селі Лаврів Старосамбірського району. Від траси Львів – Ужгород, яка йде через Ужоцький перевал, його відділяє декілька кілометрів не дуже гарної ґрунтовки.

Вперше Лаврів і монастир документально згадуються у грамоті польського короля Ягайла про передачу його Перемишльському владиці. Але традиційно вважається, що обитель існувала ще за княжих часів, а у 1292 році отримала грамоту від князя Льва Даниловича. Невдовзі монастир стає одним з найвпливовіших на Прикарпатті.

У 1549 році монастир знищила пожежа, а у середині XVII він приходить у запустіння. Протягом 1675 – 1705 років добудовується головна церква комплексу у рисах українського бароко. З 1691 року монастир обіймає провід над іншими монастирями в околиці. З 1790 по 1911 роки при монастирі існувала головна окружна школа. Святиня була закрита у 1939 році з приходом совєтів. Спочатку тут розташували військовий склад, а з 1960-х років – школу для недорозвинених дітей. У 1989 році комплекс повернуто отцям-василіанам.

За розповіддю ігумена монастиря, найстарішою збереженою будівлею комплексу є дзвіниця. Вона входила у систему оборонних мурів, які складалися зі стін та кутових веж. З тих часів збереглися фундаменти та нижні ряди західної і північної стін та підвальні яруси веж. Оборонний характер дзвіниці з грубою фактурою кладки проглядається і сьогодні.


За легендою, перша монастирська церква розташовувалася на горі, де пізніше була збудована церква Св. Івана Хрестителя. Побудову головного храму монастиря – церкви Св. Онуфрія, датують кінцем XV – початком XVI століть. Проте дослідник Іван Могитич виявив найстарішу частину храму, що, можливо, походить з першої половини ХІІІ століття. Первісно церква Св. Онуфрія мала триконхову апсиду, прямокутний бабинець та була тридільною в плані. У XVI столітті стіни церкви розписали фресками, які частково збереглися до наших часів.


На зламі XVII – XVIII століть храм перебудовується у стилі українського бароко. Вже через 2 роки після перебудови, у 1707 році дах разом із завершенням храму знищила пожежа, але невдовзі храм було відновлено. Наступну пожежу монастир пережив у 1767 році, коли згоріли всі його дерев’яні споруди. У 1775 році будівельні роботи здійснював архітектор із Самбора Іван Оберлендер. Наступна реставрація монастирської церкви проведена у 1860 році за ігумена Наркіса Панькевича, під час якої значно змінився вигляд споруди: бокові завершення церкви були зняті, а саму споруду вкрито трисхилими дахами і відштукатурено.

Остання реставрація храму проводилася у 1910 – 1914 роках за проектом василіянина Казимира Мрозовського. Тоді було розібрано частину старого склепіння, яке замінили більш підвищеним. Крім того, було зроблено новий фриз і карниз, перероблені бокові портали у неороманському стилі. Стрільчаста арка, яка відділяла вівтар він нави, була замінена напівциркульною.

Іконостас:

У 1775 – 1781 році на південний схід від монастирської церкви за допомогою архітекторів Івана Оберлендера та Івана Шнайдера був зведений мурований корпус келій. До того монастир мав дерев’яні келії, які згоріли у 1757 році. Існуючи двоповерхові келії були збудовані на місці старих у 1909 році.

Напевне, приходська школа:

І на завершення. У цьому році Львівська обласна рада планує виділити з обласного бюджету гроші на продовження реставраційних робіт у Лаврському монастирі, а також зробити капітальний ремонт дороги у селі до монастиря.
Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич та голова Старосамбірської районної ради Володимир Горбовий оглядають монастирську церкву:

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu