Я вже згадував, що Львову не пощастило з українським бароко (моїм улюбленим архітектурним стилем), а от більшість інших європейських архітектурних стилів у Львові представлені. Навіть візантійський. Точніше неовізантійський, або візантійсько-романський, характерний для Румунії, Буковини та Молдови. І особливо цікаво, що такий стиль має кафедральний храм УПЦ МП – московський релігійний повпред у столиці Галичини – церква Святого Георгія.
Церква Святого Георгія (1897-1901 рр.)
Як не великий знавець архітектури, я не так давно довідався про існування архітектурного стилю, який у Румунії та Буковині називають бринковяну (мабуть і в Молдові). Розвинувся стиль у Валахії (так колись називали Румунію) на початку 17 століття в часи правління господаря Костянтіна Бринковяну (за що й отримав назву). Слід згадати, що Бринковяну був політичним союзником Івана Мазепи і навіть його партнером у деяких справах. Він, як і Мазепа, «зрадив» російського царя Петра, а ще, як і український гетьман, відкрив для своєї Батьківщини новий архітектурний стиль. Бринковяну – фактично побратим мазепинського бароко, якого у Львові, на жаль немає. А от бринковяну є – саме до цього стилю я відніс би Георгіївську церкву. Хоча можу й помилятись, адже не великий знавець архітектури.
Потихеньку просуваючись вулицею Лисенка, праворуч, на вулиці Короленка я побачив цей храм. Мені тоді на хвильку здалося, що я не у Львові, а у Чернівцях. Дивно, чому я раніше навіть не знав про існування такої розкішної казково-декоративної церкви у галицькій столиці? Поряд із церквою стояли російськомовні бабусі, які проінформували мене, що це єдиний правильний храм у Львові. Правильний у релігійному сенсі…
Поряд із церквою розмістився зовсім невеличкий «Русский культурный центр». Це будинок колишнього кінотеатра ім. Короленка. З’явився він у 1990 році (вандали вже не раз намагались його понівечити). А от церква з’явилась на століття раніше – у 1901 році. Хоча тоді її освятили, будівництво ж почалося на чотири роки раніше.
Ініціаторами будівництва православного храму у Львові виступили парафіяни православної громади, яка з кінця 18 століття проводила богослужіння в приватних будинках, не маючи власного храму. Серед них був і історик Михайло Грушевський, який згодом увійшов до комітету з будівництва храму.
Із 1848 року львівські православні перебували під протекторатом Чернівецької консисторії Румунської православної церкви (Румунія, як і Галичина, були тоді частинами Австро-Угорської імперії). При консисторії було організовано Буковинський релігійний фонд, який надавав православним фінансову підтримку. За його допомогою у 1856 році було куплено ділянку на Францисканській вулиці (нинішня Короленка). Тут, через сорок один рік заклали церкву Святого Георгія.
Отже православна громада Львова підпорядковувалась Румунській православній церкві, тому не дивно, що саме румуни обрали стиль майбутнього храму. Ним став романо-візантійський стиль, який я відніс до бринковяну, а фахівці відносять до історизму (хоча одне не заперечує інше). Архітектурне вирішення храму багато в чому нагадувало симінарський храм мирополичої резиденції у Чернівцях
Первісний проект розробив віденський архітектор Густав Захс у 1895 році. Будівництво почалося у 1897-му. Керував ним архітектор Вінсент Равський. Кажуть, що храм хотіли освятити на честь Святої Трійці, але австрійська влада наказала присвятити його Святому Георгію (цим вона ніби-то залишала храм в постійній тіні собору Святого Юра (Гергія) й показувала зверхність католицької громади міста над православною).
Після розпаду Австро-Угорщини храм перейшов під юрисдикцію Польської православної церкви. Із 1924 року в ньому влаштували російську парафію до якої входили емігранти із Росії та галицькі русофіли. В період із 1945 по 1990 рр. церква Святого Георгія підпорядковувалась Російській православній церкві. Її не закрили, адже такий об’єкт радянській владі був потрібен (зрозуміло для чого).
Гергіївська церква збудована із червоної цегли та білого тесаного каменю. Вона має п’ять куполів візантійської форми. Поряд із храмом зберігся церковний будинок (виконаний у тому ж стилі із тих же матеріалів). Церква та будинок складають архітектурний ансамбль, який дехто вважає одним з кращих у культовій архітектурі України початку 20 століття.
Храм має розкішне внутрішнє оздоблення виконане віденськими та львівськими майстрами.
Церква Святого Георгія Змієборця гармонійно доповнює архітектурне обличчя Львова. Вона дуже красива (чесно). Тому, мандруючи львівськими вуличками не полінуйтесь дійти до Короленка 3. Не пожалкуєте.
Текст та фото Романа Маленкова
