Мостиська вражають своїми сакральними пам’ятками і, передусім, діючими римо-католицькими: 2 шикарних середньовічних костели в центрі, колишня філіальна каплиця поблизу, костел в передмісті Закостелля і аж 4 каплички на цвинтарі. Ще є 3 відносно нових, але дуже симпатичних греко-католицьких храми, дерев’яна церква і гарний палац в передмісті Рудники.
Якщо ви попали в Мостиська без власного авто, то розраховуйте на те, що огляд усіх пам’яток забере чи не весь день. Місто дуже витягнуте з півночі на південь. Щоб побачити все, доведеться пройти пішки від вокзалу до південних передмість кілометрів 10 (і це тільки в один кінець). Та враження від побаченого заставлять забути про втомлені ноги.
Не важко здогадатися, що назва містечка походить від мостів. Стара назва поселення “Мостища” вперше згадується у 1244 році у Галицько-волинському літописі у зв’язку з битвою на річці Січній поблизу Мостища, в якій військо Данила Галицького розбило загони претендента на Галицький престол, Чернігівського князя Ростислава Михайловича. В часи Галицько-Волинського князівства містечко було значним торговельним і ремісничим центром.
Після захоплення Галичини польськими феодалами у 1387 році Мостиська входять до складу Перемишльської землі. Магдебурзьке право місто отримало у 1404 році, а у 1434 році стало центром староства. Приблизно тоді ж, на початку XV століття, королем Владиславом Ягайлом засновано римо-католицьку парафію, побудовано дерев’яний костел та розпочато діяльність домініканського монастиря. Перший дерев’яний храм спалено у 1498 році під час нападу татар. Другий дерев’яний костел проіснував близько століття і припинив своє існування на зламі XVI і XVII століть.
Мурований костел Івана Хрестителя було збудовано на початку XVII століття і освячено 8 січня 1604 року єпископом з Перемишля Матеєм Пстроконським. Храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем і Станіславом роботи майстра Долабелле. Крім того, було 2 каплиці – Св. Анни і Христа Розп’ятого. 
Храм дуже постраждав під час Визвольної війни у 1648 році. Підтримані місцевими селянами війська Богдана Хмельницького пограбували і підпалили костел. Після проведення ремонтних робіт наприкінці 50-х років XVII століття святиню повторно освятив Перемишльський єпископ Андрій Тшебицький. У 1722 році в костелі з’явилися два нових вівтарі. Відновлення храму у 1913 – 1919 роках провів парох Альфред Білогловський. Протягом 1927 – 1929 років збудовано новий парафіальний будинок, а у 1933 році відреставровано головний вівтар.
Костел був діючим і за радянських часів. Щоправда, в кінці 70-х років з храму забрали неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Вже в роки незалежності його замінили вівтарем ХІХ століття з костелу села Мильчиці, перетвореного на церкву. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках. Крім того, в костелі діють ще 2 бічні вівтарі початку ХХ століття – Серця Ісуса Христа, Діви Марії, Св. Антонія та вівтар Пресвятої Трійці.
Сьогодні один з найвражаючих костелів Львівщини, як і раніше, обнесено муром. Тимпан фронтону вінчає “всевидяще око”.
Друга сакральна пам’ятка середмістя Мостиськів – колишній домініканський костел Св. Катерини Олександрійської. Монастир домініканців разом із римо-католицькою парафією заснував король Владислав Ягайло на початку XV століття. Це – найстаріший мурований храм Мостиськів. Відомо, що вже у 1603 році мурований костел існував і був вже старим. На початку XVII століття отці-домініканці добудували храм і провели його ремонт. В той час велику пошану у прихожан здобув образ Матері Божої Сніжної. 
У 1631 році домініканці з Кракова передали до костелу реліквії святих, а через два роки головний вівтар храму поповнився образом Св. Катерини. Наступна реконструкція храму відбулася у 1705 році, а наприкінці 1788 року австрійський Уряд закрив святиню. Храм продали і невдовзі перетворили на сіносховище. 
Лише майже через 100 років храм знову викупила релігійна громада і провела в ньому ремонт. У 1879-1881 році весь комплекс колишнього домініканського монастиря передали ордену редемптористів, які прибули до Мостисків з Англії. У 1880 році відбулося повторне освячення костелу і з того часу він працював, як філіальний. У 1883 році освятили вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги, розмістивши в ньому чудотворну ікону з Риму, написану майстром Роденом і освячену папою Левом ХІІІ. У 1902 році при переосвяченні храму надано новий титул “Св. Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги“.
Після Другої світової війни костел закрила радянська влада, а отці-редемптористи у 1946 – 48 роках виїхали до Польщі, вивізши із собою до монастиря в Тухові чудотворний образ. Храм було повернено редемптористам і повторно освячено у 1991 році. У 1996 році закінчили ремонт святині і повернули до неї з Польщі частину костельного майна, у тому числі і чудотворну ікону. У 2001 році її короновано папою Іваном Павлом ІІ. Наступного року костел оголошено Санктурарієм Матері Божої Неустанної Допомоги.
У 1636 році в центрі Мостиськів збудовано філіальну каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. В період правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, а у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні в храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а в період незалежності колишній костел, а сьогодні – церкву Св. Покрови, передано української автокефальної. Зараз триває ремонт храму і покриття його золоченою бляхою…
У 1604 року власник містечка Гербурт видав дозвіл на будівництво церкви, яку було збудовано у 1611 році і освячено під титулом Св. Юрія. При церкві існувало братство, яким опікувалася Анна Могилянка – донька молдавського господаря Єремії Могили. Наданий нею у 1631 році привілей підтвердив у 1691 році польський король Ян ІІІ Собєський. Нову дерев’яну церкву на тому ж місці спорудили у 1735 році. Вона була безверхою, складалася з трьох зрубів та мала невеликі бокові апсиди при вівтарній частині. Значно ушкоджена у роки Першої світової війни, вона була відреставрована у 1920-роках. Але Другу світову пережити храму не вдалося. У 1991 році на її місці зведено нову муровану греко-католицьку церкву Св. Юрія.
Як і кожне місто, що користувалося Магдебурзьким правом, Мостиська мали свою ратушу. Ратуша, на жаль, не збереглася, натомість на колишньому Ринку залишилися старі кам’яниці. 
Польський путівник розповідає про перебудовану до невпізнанності синагогу. Судячи по карті, цей житловий будинок – колишня синагога (хоча, можу й помилятися).
Ще декілька цікавих будиночків у середмісті:
Нова церква, яка вже стала домінантою середмістя Мостиськів:
Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров) ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=1){kind=small}
andy_babubudu
