Село Моквин розташоване на південний схід від Березного. Центр сільскої ради. Кількість населення – 2400 осіб. До 1990 року село називалося Першотравневе.
Костьол
У 1565 році село Моквин було власністю Богуша Корецького. Воно входило до Луцького повіту Волинського воєводства. Це було невелике поселення. В 1583 році тут налічувалося 30 димів. У 1594 році власником села став Олександр Семашко – володимирський підкормій і луцький староста, був також Брацлавським каштеляном і мав право засідати у польському сенаті.
На початку ХVII століття село значно зросло. В 1629 році в Моквині налічувалося 79 дворів. Село належало до Хупківської волості Луцького повіту. Воно залишалося приватновласницьким володінням, а селяни кріпаками. З 1631 року село Моквин належыв Станіславові Даниловичу – старості Червоноградському. У 1683 році село Моквин став власністю Ганни з роду Даниловичів, яка в першому заміжжі була за Львівським старостою Цегеровським, а вдруге – за воєводою Брестським Домбським. Від неї села перейшли до Любомирських, які 7 січня 1755 року продали моквинський маєток Валентину Требуховському, від якого він перейшов у спадщину далекому родичеві Владиславу Валевському.
Валевські збудували у Моквині великий палац, який місцеві мешканці називали замком. Від палацу зараз нічого не залишилося. У 19 столітті в селі було зведено дві православні церкви та католицький костьол. Церкви не збереглися, а ось костьол стоїть інині.
В радянські часи моквинський костьол виконував функції колгоспного складу, зараз він виконує функції мальовничих руїн, біля яких фотографуються туристи. Місцеві мешканці кажуть що під будівлею збереглися підземні ходи.
У 1895 році Валевські збудували у Моквині паперову фабрику. Цей промисловий об’єкт існує і нині. А ще в селі зберегляся будівля початкової школи, теж збудованої Валевськими.
Текст та фото Романа Маленкова
Будівля колишньої початкової школи
