Село Березна розташоване за 7 км на північ від Володарки. Має сільську раду. В селі мешкає близько 1 тис. осіб
Село Березна, що лежить при впадінні Березянки у Рось. Перед мостом через Березянку впадає у око приземкувата червона споруда, що одночасно нагадує заводський корпус та невеличкий замок. Це – старовинний водяний млин (ХІХ ст), який підтримується у робочому стані (звичайно, працює вже не на енергії води). За річкою дуже добре проглядається велика дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці з прибудованою дзвіницею. Звели її у 1891-1893 роках за проектом відомого київського єпархіального архітектора, Володимира Ніколаєва. Будівля, хоч і типова для того часу, але порівняно із більшістю “єпархіалок” добряче декорована: навколо основної бані розставлені чотири маленькі; карнизи багато прикрашені дерев’яної різьбою.
Ніколаєв спроектував десятки храмів, в тому числі і дерев’яних. Вписуючись у загальні синодально-єпархіальні рамки, із банальними шатровими верхами, він все таки намагався внести у проект щось унікальне. От і у Березній він, де замовниками проекту стали Подгорські, внутрішній об’єм храму абсолютно неочікуваний – нава, разом із бабинцями і приділами створює суцільний простір, який виглядає величезним. Дуже колоритні автентичні розписи купола та стелі нави.
Фото 2025 року
Фото 2008 року
У ХІХ столітті Березна прославилась як один з головних осередків «Київської козаччини» – масового антикріпосницького руху, що 1855 року, наприкінці Кримської війни, охопив 9 з 12 повітів Київської губернії. Причиною повстання стали чутки (у багатьох церквах було зачитано офіційне «запрошення») про те, що селяни будуть звільнені від кріпацтва, якщо запишуться у ополчення («у козаки»). Селяни почали складати списки козаків та відмовились виконувати панщину. У відповідь на це царський уряд кинув на придушення повстання 16 ескадронів кавалерії, дивізіон піхоти, резервний батальйон та дві роти саперів. У Березній зібралися чи не найбільші натовпи селян, що оточили місцеву церкву та взяли у заручники навколишніх священників. Селяни вимагали негайно скласти «присягу» на звільнення від панщини та зачислення у козаки. Але військові підрозділи, що увійшли у село, швидко і жорстко придушили народний рух.
Наприкінці ХІХ століття Березна належала поміщикам, які належали до польського княжого роду Подгорських. Тут був панський маєток, від якого, до нашого часу дожили лише деякі господарські будівлі. Палац розтрощили окупанти з місцевими волоцюгами, ще у 1918 році.
Текст та фото Романа Маленкова.
