От десь там, на Заході, за кордонами, народ святкує Різдво. Ну а в нас Новий Рік. Нехай це радянський атеїстичний винахід, але так склалося історично… Це неймовірна радість для більшості дітлахів. Щось казкове.
Ну а який Новий Рік (як і Різдво) без ялинки? Ну а яка ялинка без прикрас? Без різнокольорових блискучих скляних кульок. Виходить що кульки формують новорічний настрій, а от чи відомо вам, що в СРСР новорічні ялинкові кульки виготовляли лише на трьох заводах. І один завод стояв поряд із Києвом, в селищі Клавдієво-Тарасове. Стоїть він там і нині. І кульки робить.
Це підприємство своїм зовнішнім виглядом зовсім не нагадує виробника казкових товарів. Його зовнішній вигляд взагалі переконує у неможливості щось виробляти у цих похмурих цехах-складах. Тут навіть немає опалення. Але підприємство працює. Без опалення взимку тут виробляють прекрасні казкові ялинкові прикраси. Після відвідин таких фабрик так і хочеться написати фентезі, в якому в підземному похмурому царстві майстри гноми виробляють найкращі у всесвіті прикраси. Хоча хтось щось таке вже писав…
Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас почала працювати у 1946 році. Відтоді й донині тут була виключно ручна робота. В Україні таких фабрик більше немає. У 2001 році фабрику купив концерн “Галімпекс” (Львівський склодзеркальний завод) тому зараз вона має назву “ВАТ “Галімпекс-Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас””. Іграшки концерн виготовляє також у Львові та Лисичанську, але там переважає “штамповка”, тоді як тут практично виключно ручна робота.
Скло для іграшок фабрика закуповує у скляних трубках за кордоном. Трубки нагріваються газовими пальниками, ріжуться. Потім майстри надувають розплавлене скло. Причому дмуть не насосом, а губами (легенями). А потім кульки кілька раз фарбуються і розписуються. І стають справжніми шедеврами… Я якби і запам’ятав деталі виробництва – вам би не розповідав. Їдьте й подивіться самі. Екскурсія дуже цікава, іграшки можна придбати у крамниці при фабриці. Щоправда працює виробництво лише у сезон.
Текст та фото Романа Маленкова