За 30 км від Борисполя, за 7 км від автодороги Бориспіль – Переяслав, лежить село Старе. Сюди обов’язково варто заїхати, адже такої пам’ятки природи в Україні напевно більше немає – три старезних величезних дуба, ростуть в ряд, на краю городища та одночасно давньої дніпровської тераси. Заїхали у село, перед пам’ятником бабусі повертайте праворуч і на першому повороті ліворуч, їдете вулицею до кінця і вуаля. Якби мені хтось так пояснив, коли я їхав уперше – довелося тикатись у вулички.
Село було засноване у 1455 році. Тоді воно називалося Краснопіллям. Так його назвали козаки, які мали на старому городищі слов’янському городищі свою невелику фортецю. А городище було укріпленим містечком у 12-13 ст., мабуть до приходу монголів. Нині, недалеко звідси протікає річка Карань. Вона невелика, і навряд чи змогла б вирити таку долину, під високою терасою, на якій стояло містечко – то робота Славути-Дніпра, колись він протікав отут, поряд.
Коли Краснопілля змінилося Старим – достеменно невідомо. Зміну назви пов’язують із черговою мовною помилкою, мовляв селяни десь там указали, що не хочуть перейменовувати село, і нехай найменування буде старе – воно і стало Старе. А може називали цю місцину Старе, через городище, на якому стояли селянські хати (і нині стоять) – старе городище, Старе село.
В Старому збереглася церква 19 століття – нині вона нагадує дерев’яну хату, адже верхи її знесли російські окупанти в радянський період. Архітектор Іван Биков пише, що храму 160-170 років. Церква стоїть на старому цвинтарі, де кам’яних хрестів не збереглося, але є цікаві дерев’яні, встановлені у 40-50-ті роки минулого століття.
В Старому ще є давній цегляний завод – пишуть, що унікальний, але потрапити туди неможливо – приватна власність. Ще є сучасна птахофабрика, але головне дуби. Вони прекрасні, та ще й над урвищем.
Текст та фото Романа Маленкова.
