Колись давно, у дитинстві, переглядаючи радянський фільм «Михайло Ломоносов», я дивувався – чому великий вчений поїхав учитись до Києва? Хіба ж я знав, що на території величезної імперії тоді, в далекому 1734 році був фактично один вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська академія. Щоправда, були ще Московська греко-латинська академія (заснована випускником могилянки Семеном Полоцьким) та академічний університет в Петербурзі. Але останній був новоділом, а Московська академія не давала повноцінної європейської освіти. Тому Ломоносов подався до Києва (а потім до Марбурга). Не знав я і того, що через сотню років після Ломоносова академію перетворили на духовний навчальний заклад (семінарію та академію), а потім і взагалі закрили.
Церква Святого Духа із трапезною (1631 р.), поварнею (перша пол. 17 ст.) та Благовіщенською церквою (початок 18 ст.)
Інтер’єр церкви Святого Духа
Благовіщенська церква
Головний корпус Києво-Могилянської академії (колишні крамниці Братського монастиря)
Монастирські крамниці прибудовані до дзвіниці (зруйнована у 1935 році). Нині головний корпус
В століття свого розквіту Києво-Могилянська академія була головним осередком освіти та культури в усьому східнослов’янському світі (якщо про такий можна говорити, а ні, так назвемо його східно-православним). Будь які освічені люди в тому ж Московському князівстві (хоч таких у 17 столітті було дуже небагато) проходили через стіни цієї академії. Ну а на теренах католицької Речі Посполитої для православних це був єдиний промінчик просвітництва.
Із стін академії вийшло 14 гетьманів, 3 митрополита, 3 архієпископа і ще купа дуже відомих людей (наприклад, Григорій Сковорода). Практично усі значимі школи Росії й Білорусі були засновані випускниками могилянки (дивно що не України, але ж в Україні були поляки, які засновували свої школи). Одним словом Києво-Могилянська академія в освіті для східних слов’ян, була чимось на зразок Києва у державотворенні, або Києво-Печерської Лаври в розвитку релігії. І добре що цей заклад відродився в незалежній Україні, хоча від тієї академії й від монастиря, в стінах якого вона функціонувала залишилось небагато.
Богоявленський кафедральний собор (зруйнований у 1935 році)
Панорама Подолу на початку 20 ст. На фото видно Богоявленський собор із дзвіницею (в лівій верхній частині фото), церкву Святої Катерини та церкву Миколи Доброго (на передньому плані) – всі ці будівлі зруйнували більшовицькі варвари
Історія закладу почалася в 1615 році, коли при Київському Богоявленському братстві було створено школу. Тут варто згадати про саме братство, одним із фундаторів якого був Конашевич-Сагайдачний. Функціонувало воно у Богоявленському монастирі, заснованому ще у 16 столітті патріархом Ієремією (зовсім не московським, бо він тоді був один, як і належить патріарху), як ставропігійний для Константинопольського патріархату (фактично не підпорядкований митрополії). У 1620 році, після офіційного заснування братства, він став називатись Київський Богоявленський братський монастир, і проіснував він аж до приходу більшовиків. Ну а потім… найбільш жаль Богоявленський собор, видатну пам’ятку архітектури… Ну і чим більшовики були кращими за талібів?
Але продовжимо про братську школу. В ті часи школа була не тим, чим ми звикли вважати її зараз. Це був фактично вищий навчальний заклад, який мав свій статут (до речі, його запозичили у Львівській братській школі у 1620 році) та ректора. Першим ректором братської школи був Іов Борецький. В 1632 році архімандрит Печерської Лаври Петро Могила приєднав до братської школи лаврську школу. Таким чином було створено Києво-Братську колегію, в якій навчалися діти заможних міщан та козаків.
Поварня
Старий академічний корпус із Благовіщенською церквою
Отже, фундатором Києво-Братської колегії був Петро Могила. На його честь заклад почав пізніше називатись Києво-Могилянською колегією, а пізніше й академією. Могила в колегії започаткував «західноєвропейську» систему освіти. Основу навчання тут становила латинська мова, а також тут вивчали грецьку та польську мови, історію, літературу, поезію, арифметику, риторику, богослов’я та інші дисципліни.
За життя Могили колегія так і не отримала статусу вищої школи. Статус академії вона отримала у 1658 році.
Після приєднання України до Москви академія перетворилась на головний освітній заклад держави, але у середині 18 століття її значення дещо знизилося – в Росії вже були свої університети Петербурзький та Московський (1755 р.). Ну а у 1805 році академія фактично втратила статус вузу – в Україні її замінив Харківський університет.
Майже всю свою історію Києво-Могилянська академія становила єдине ціле із Братським монастирем. На його території були зведено головний корпус закладу – нині Старий академічний корпус із Благовіщенською церквою. Його на початку 18 століття звів невідомий майстер (ймовірно, Старцев), а у 1732-1740 рр. перебудував видатний архітектор Йоган-Готфірід Шедель (головне творіння Шеделя – Велика Лаврська дзвіниця). Цей корпус функціонує і нині. А Благовіщенська церква, прибудована до корпусу, виконує функції академічного храму. Це невелика церква, яку, за вертикальну спрямованість, часто приймають за дзвіницю, зведена у стилі українського бароко.
Церква Святого Духа з трапезною
Найстарішою мурованою будівлею Братського монастиря була трапезна із церквою Святого Духа. Ця будівля теж збереглася. Як на мене – це найгарніша споруда періоду зародження українського бароко. В радянські часи, щоправда, верхи церкви було знесено, але нині храм як «нова копійка» виблискує грушеподібними банями і функціонує як культовий об’єкт. Всередині проведено якісну реконструкцію – заскочте, не пожалкуєте, там є на що глянути. Храм розташований на вулиці Григорія Сковороди.
Поряд із церквою Святого Духа стоїть колишня поварня монастиря. Її теж збудували у першій половині 17 століття. А на внутрішньому подвір’ї збереглася унікальна пам’ятка науки – сонячний годинник, створений в кінці 18 століття викладачем академії, французьким математиком Брульйоном.
Богоявленський собор – будівлю в якій було поховано видатного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, зруйнували варвари у 1935 році. Тоді ж було знесено висотну домінанту Подолу – дзвіницю Братського монастиря. До дзвіниці ще у 19 столітті було прибудовано дві напівкруглі будівлі монастирських крамниць. В радянські часи ці будівлі, сполучені між собою залишками дзвіниці, добудували в стилі неокласицизму. Із двохповерхових вони стали чотирьохповерховими. Нині це головний корпус Києво-Могилянської академії.
Ну на цьому, мабуть, буду закінчувати. Хочете почитати більше, так в Інтернеті й без мене написано про академію багато, наприклад на всезнаючій вікіпедії.
Текст та фото Романа Маленкова
