Невеличке село Любимівка, розташоване у Вишгородському районі, варто відвідати лише за те, що тут, біля мурованої Воздвиженської церкви, похований видатний краєзнавець Київщини – Лаврентій Похилевич. Незаслужено забутий у радянські часи, він став відомим після першої публікації його «Сказаний…» в часи незалежної України. Книгу надрукував видавець Олександр Пшонківський, вона швидко розійшлася, та й для мене, на деякий час, стала настільною.
Лаврентій Похилевич народився у селі Горошків, про яке ми уже писали – там дуже гарна земська школа, в стилі українського модерну. Він працював у Київській духовній консисторії, й тривалий час збирав відомості про населені пункти Київської губернії. Книгу писав 10 років й уперше видав її 1864 року.
У 1869 році Похилевич пішов у відставку, а у 1877-му перебрався у село Воздвиженськ, де й провів останні 16 років свого життя. Хочу зазначити, що він перетворився на землевласника, адже при Воздвиженську купив 52 десятини придатної землі, 16 десятин непридатної та 377 десятин лісу. Понад 400 га земельки – не маленький шматок. Помер Похилевич у віці 76 років у 1893 році. До смерті він опублікував ще декілька краєзнавчих робіт. Його металевий литий надгробок прикрасила розгорнута книга «Сказанія о населенныхъ мѣстностях Кіевской губерніи».
Село Воздвиженськ у 1918 році перейменували у Мануїльськ, у 1958 році у Соснівку, а у 1963 році – в Любимівку. А 1640 році, після заснування, Любимівка була Мокрецем, який пізніше перейменували у Злодіївку, якою воно й було до 1859 року – тоді в селі звели муровану Воздвиженську церкву, й образливу злодійську назву поміняли на гучну й милозвучну – Воздвиженськ
Від Києва до Любимівки 65 км на північ – поїдьте, відвідайте могилу видатного краєзнавця. Та і 150-річна церква достойна уваги.
Текст та фото Романа Маленкова.
