Стиборівка, Бродівського району Львівщини має дві розташовані поруч церкви.
Але спочатку кілька слів про саме село. В 1528 році король Сигизмунд I надав село Стиборівку з іншими селами підкамінського ключа у володіння Марціну Кам’янецькому. З цього року, як дати документальної згадки, й ведеться облік віку села.
Ну й тут треба ще раз наголосити на тому, що перша писемна згадка не завжди означає вік згадуваного населеного пункту. Якщо вже село (а не землі) передається у володіння, значить в ньому певний час вирувало життя, і хто зна, який час від заснування до першої згадки пройшов.
Богородицька церква.
В 1626 році король Сигизмунд, але вже III, підтвердив право володіння нащадків Кам’янецького на село, а вже з 1661 року воно рівно піввіку належало Цетнерам.
Щодо Богородицької дерев’яної церкви – на правому одвірку є дата “1829”, але це не є датою будівництва, саме в цьому році церкву було перенесено та поставлено в новому місці в Стиборівці. Версій, звідки перенесли, дві: 1) село Загір’я, де вона була як Воскресенська, про що свідчать записи в Богослужебних книгах; 2) Віктор Громик, який вивчав та зводив інформацію по всім дерев’яним церквам Львівщини, та працю якого я мав честь отримати з автографом автора, спираючись на перекази, говорить, що церква була збудована в селі Гаї (тоді Гаї Старобрідські). Рік будівництва 1702.
Хоча Андрій Турчин в статті “Мандрівка по громадам Брідщини” з книги “Броди і брідщина”, виданій в Торонто в 1988 році, додає церкві майже 100 років (1605 року).
Сосновий бабинець було добудовано вже в другій половині XIX ст.
В першу світову вівтарну частину з іконостасом було пошкоджено, ремонтні роботи 1917 року були, скажімо так, не дуже вдалими (що трохи ламає стереотип “от раніше будували”), в результаті чого вівтар став нижчий від захристя. Чергова реставрація відбулась в 1928 році.
Храм тризрубний, одноверхий.
Далі історія схожа з церквою в Орихівчиках: була гонтована ще в 1990-х, потім оббита бляхою, яка ржавіє, і які б міцні не були дубові бруси, вони теж мають властивість гнисти.
Поруч церкви – також дерев’яна двоярусна дзвіниця, збудована Г.Саганом та С.Дубиною, місцевими майстрами 1878 року (а мо й раніше, на початку століття, є й така версія).
І церква і дзвіниця мають статус пам’яток національного значення.
Неподалік від дерев’яного храму розташований мурований храм. Будівництво його почалось за проектом О.Лушпинського ще в1937 році (майстер – В.Хоміцький), а завершилось… на початку 1990-х. Над входом в церкву – копія Рефаелівської “Сикстинської мадонни”.
Текст та фото Ігоря Дорожка.
