У 1898 році в Женеві італійським анархістом Луїджі Лукенні було вбито австрійську імператрицю Єлизавету «Сіссі» Габсбург. Це була своєрідна «леді Ді» ХІХ століття. Її вважали однією з найгарніших жінок Європи, але імператор Франц-Йосип її не любив. Не приховуючи цього, він жив із коханками. Єлизавета майже ніколи не мешкала при дворі. Вона постійно подорожувала. В останній своїй подорожі імператриця відвідала Женеву, й готувалась до мандрівки Женевським озером. Але на причалі її серце знайшов тригранний напилок італійського анархіста.
Як данину пам’яті імператор Франц-Йосип у 1903 році, дорогою до Комарного на військові навчання, заклав костьол у Львові, на площі Солярні. Будівництво храму розпочалося у 1904 році. Освятили його 1911-го.
Костьол Ельжбети будувався на кошти львівських залізничників й задумувався як головний храм залізничного району. А ще, велетенська споруда повинна була закривати вигляд на Собор Святого Юра для прибулих до львівського залізничного вокзалу (Двірця). Таким чином, залізничники намагалися підкреслити римо-католицьку сутність Львова, адже Святий Юр був греко-католицьким храмом. Але нині й костьол збудований на честь австрійської імператриці належить греко-католикам. Їхній громаді передали храм у 1991 році, тоді ж його пересвятили на честь Ольги та Єлизавети.
Костьол Ельжбети (чи то пак церква Ольги та Єлизавети) є найвищою пам’яткою Львова. Її висота 85 метрів. Будувалася споруда за проектом видатного костьолобудівника Галичини Теодора-Мар’яна Тальовського. Оздобленням займалися відомі на той час художники: Війтович, Жепіховський, Шостакевич, Сіхульський. Звели костьол у формах, що повторюють давню готику – неоготичних формах. Більшість дослідників не відносять його до архітектурних шедеврів Львова. Але людей не схиблених (в гарному сенсі) на архітектурі, величні шпилі на площі Кропивницького просто заворожують. Від них голова обертом іде…
В період україно-польської війни 1918-19 років костьол зазнав обстрілу українською артилерією. Тут, в облозі, сиділи поляки. Нині про цю подію нагадує відповідний напис – «Ex obsidione ruthenorum».
В 20-ті роки минулого століття костьол поремонтували й встановили у ньому розкішний орган.
В радянський період храм стояв занехаяним до 70-х років. Але й тоді не перейнялися його реставрацією – споруду перетворили на склад. Органні труби було демонтовано і викинуто. Дивна ж все таки була епоха. Просто в голову не вкладається – готичний склад висотою у 85 метрів.
В 1991 році колишній костьол віддали греко-католицькиій громаді Львова – так завершилась суперечка між прихильниками грецького і римського католицьких обрядів. Зрозуміло хто виграв цю суперечку. Зараз будівля перебуває у відносно непоганому стані, але реставраційні роботи тривають.
Текст та фото Романа Маленкова
