На тупиковій вулиці Жовківській, яка з’єднує вулиці Богдана Хмельницького та Януша стоїть Церква християн віри євангельської. Дивно, але ця будівля зовсім не схожа на храми євангелістів, баптистів та інших відносно невеликих християнських громад. Вони найчастіше представлені новобудовами, а тут старовинний храм… Охоронна табличка на цій симпатичній споруді вказує що це костьол Мартина, збудований у 1736 році. Ну тоді все зрозуміло, й навіть те, як дістався євангелістам такий древній храм – просто у Львові стільки церков, що усім вистачить.
Перший костьол Святого Мартина збудував польський вельможа Олександр Зборовський у 1630-ті роки. В храмі та поряд із ним розмістився тоді монастир кармелітів (черевечковим), але споруда була дерев’яною і через деякий час згоріла. На її місці протягом 17 років (із 1736 по 1753 рр.) звели теперішню будівлю. Будівництво велося у стилі бароко за проектом відомого архітектора Бернарда Меретина. До однонавового храму прибудували корпус келій та дзвіницю.
Розписували костьол у 18 столітті. Найвідоміші художники, з тих що брали участь у розпису, Іоган Маєр та Станіслав Строїнський. На жаль розписи не збереглися. В скульптурному оздоблені храму приймав участь видатний майстер Йоган Георг Пінзель. Пінзелеве «Розп’яття» виконане для костьолу Святого Мартина нині зберігається у Музеї Пінзеля (колишній костьол кларисок).
Вулиця, на якій розташований костьол нині називається Жовківською. У радянський період вона була вулицею Декабристів, раніше її називали вулицею Святого Мартина, а ще раніше Коритною (Коритом називали один із рукавів Полтви).
Монастир ордену кармелітів діяв у костьолі до кінця 18 століття, доки імператор Йосип ІІ не почав боротьбу із католицькими орденами. Із того часу до 1945 року у будівлі був парафіяльний костьол. Але радянська влада його закрила. А у 90-ті роки минулого століття міська влада передала храм християнам Церкви євангельської.
Текст та фото Романа Маленкова
