Для пересічного українського туриста Львівщина здебільшого обмежується Львовом, «Золотою підковою», Жовквою та Тустанню з Дрогобичем. Ще можуть згадати про Нагуєвичі чи Стільсько. Решта території Львівської області можна зарахувати до величезної туристичної білої плями.
Щирець – типове невеличке галицьке містечко котре, лежить на дорозі зі Львова до Дрогобича. Перша згадка про Щирець датується 1113 роком, коли удільні Перемишльський та Звенигородський князі зустрілися тут для розмежування своїх володінь. За свою тисячолітню історію Щирець часто піддавався нападам, то ж не дивно, що він згідно з історичними свідченнями був гарно укріплений. Дивує те, що тут збереглися аж три середньовічні оборонні храми.
По обидва боки від щирецької площі Ринок розміщені церква Св. Трійці (XVI ст.) та костел Св. Станіслава (1553 р.). Скоріш за все, ці храми були включені в оборонну систему середньовічного міста. На пагорбі на схід від містечка церква Різдва Пресвятої Богородиці з оборонними мурами (XVI ст.).
На північ від площі Ринок стоїть церква Св. Трійці. Першопочатково вона була мурованою з трьома дерев’яними куполами (подібну церкву можна побачити в Новому Кропивнику біля Дрогобча). Товсті стіни та маленькі віконниці одразу вказують, що храм будували з оборонною метою. Остаточного вигляду церква набула в ХІХ столітті коли була зроблена прибудова, а дерев’яні верхи замінені на муровані.
Ще в 1400 році на гроші генерального старости Русі Яна Тарновського в Щирці було зведено дерев’яний костел. Мурований костел на місці спаленого татарами дерев’яного збудували в 1553 році. Його часто перебудовували, сучасного вигляду набув в 1912 році.
Найцікавішою для туристів є церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.). Вона розміщена на схід від центру Щирця на Золотій горі. Адміністративно належить до села Піски. Вважається, що тут ще в княжі часи був замок котрий захищав місто. В документах XVI–XVII століть гора часто називається Монастирською. З того часу на горі збереглися мури з потужною в’їзною вежею-дзвіницею та оборонна церква . Церкву багато разів перебудовували та реставрували. Найсуттєвіші зміни були зроблені знаменитим Василем Нагірним наприкінці ХІХ століття (за це архітектора сильно критикували). Хоча зовні церква дуже змінилася, проте товсті двометрові стіни нагадують про далеке середньовіччя.
Текст та фото Андрій Кобилянський.