- Вижницький район
- Герцаївський район
- Глибоцький район
- Дністровський район
- Заставнівський район
- Кельменецький район
- Кіцманський район
- Новоселицький район
- Путильський район
- Сокирянський район
- Сторожинецький район
- Хотинський район
- Чернівці
Чернівецька область, що відома під етнографічною назвою “Буковина”, розташована на південному заході України. Площа території складає 8,1 тис. кв. км. Регіон межує з Вінницькою, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями. На півдні Чернівецької області проходить державний кордон з Молдовою і Румунією.
Область поділяється на 11 адміністративних районів. У регіоні розташовано 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення регіону становить 935 тис. осіб.
Різноманітні пам’ятки культур зарубинецької (I-II ст. до н.е.), черняхівської (II-V ст. н.е.), виявлені більш як у 150 пунктах, засвідчують, що північна Буковина – слов’янська земля. Пам’ятки археології та архітектури Буковини включають слов’янські городища IX-X століть, древньоруські городища XII-XIII століть, пам’ятки культової архітектури. Не можуть не причарувати зразки традиційного народного будівництва й ужиткового мистецтва – живі носії своєрідності буковинського фольклору.
Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірсько-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Тут поєднуються живописні гірські ландшафти та мальовничі ліси передгір’я, численні річки й джерела лікувальних мінеральних вод, заворожує краса лісів і гірських лук, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Серед об’єктів природно-заповідного фонду необхідно виділити Вижницький національний природний парк, Сторожинецький дендропарк, Чернівецькі регіональні ландшафтні парки “Цецино”, “Валя Кузьміна” тощо.
Йорданешти
Велике село ЙОРДАНЕШТИ Глибоцького району, що розташоване у долині Серету, відоме з 1524 року. У радянський період мало назву Підлісне.
Черепківці
Палац у Черепківцях (Глибоцький район) знаходиться на території прикордонної військової частини. Різноманіття фасадів та квадратна в плані вежа, що нагадує оборонні башти, надають йому вигляду романтичного замку. Ймовірно, що маєток закладений на початку ХХ століття і належав, можливо, польському поміщику пану Скибинецькому (?).
Петричанка
В селі ПЕТРИЧАНКА (Глибоцький р-н, 0,5 тис. мешканців) є старий панський маєток з парком – пам’яткою природи місцевого значення. Палац – одноповерховий і непримітний. В плані нагадує літеру «Г».
Старий Вовчинець. Сільський краєзнавчий музей
Всі, хто прямує до центру старообрядництва Білої Криниці, неодмінно проїжджають село СТАРИЙ ВОВЧИНЕЦЬ. Село вперше згадується у 1703 році. У 1774 році воно становиться власністю монастиря Барновського, а з 1780 року його разом з навколишніми селами починають заселяти російські старообрядці.
Тереблече
В селі Тереблече Глибоцького району знаходиться міжнародний контрольно-пропускний пункт українсько-румунського кордону. Поселення виникло в молдавсько-турецький період і було заселено переважно румунами і пізніше мало назву Тереблешти Румунські. Із входженням Буковини до складу імперії Габсбургів біля румунських Тереблештів виникло нове німецьке поселення, яке отримало назву Тереблешти Німецькі. В радянський період села були об’єднані під назвою Порубне. Сьогодні Тереблешти налічують 2,9 тис.
Димка
ДИМКА (Глибоцький р-н 1,9 тис. мешканців), що знаходиться між трасою «Чернівці – Сучава» та Глибокою, відоме музеєм-садибою «буковинської орлиці» Ольги Кобилянської (1863 – 1942), який відкрито у 1973 році. У 1889 – 1891 роках письменниця проживала тут у батьківському маєтку, а в інші часи часто бувала в селі заїздами.У трьох кімнатах музею розміщена музейна експозиція, четверта кімната – меморіальна.
Червона Діброва. Дібровська Січ
Село ЧЕРВОНА ДІБРОВА (0,6 тис. мешканців), розташоване на північ від Димки на берегах невеликої річки Дерелуй. Дорога від Димки сюди дуже складна: вузький розбитий серпантин. Директор Димківського музею О.Кобилянської Іван Деметерович Дан, разом з яким ми їхали у напрямку Червоної Діброви, до останнього відмовляв мене їхати цією дорогою. Але я не скорився. Так, вона дійсно була складною, але ж які краєвиди!
Біла Криниця. Комплекс старообрядництва
Одним з найвідоміших культових місць Буковини є невелике село БІЛА КРИНИЦЯ Старововчинецької сільської ради – справжня Мекка для паломників-християн, любителів старовини та звичайних туристів, що розташоване у самого кордону з Румунією. Назву село отримало завдяки тому, що вода в колодязях тут майже білого кольору: с вапном і солодкувата на смак. Від кінця ХVІІІ століття і до наших днів Біла Криниця є центром Руської Старообрядницької церкви і святою землею для всіх старовірів.
Глибока
Назва містечка ГЛИБОКА (9,2 тис. мешканців) – адміністративного центру Глибоцького району, походить від міста його розташування: поселення дійсно розташовано у глибокій долині. Назва вперше згадується у 1438 році у молдавській грамоті, згідно з якою молдавський господар Ілля І наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. В іншому історичному документі того ж року поселення згадується, як запустіла місцевість в урочищі Чорна Поляна.
Годинівка
У селі ГОДИНІВКА (Герціївський район, 1,4 тис. мешканців) знаходяться відразу дві оригінальні храми. З Луковиці можна потрапити, перетнувши річку Вицю та проїхавши декілька кілометрів поганенькою ґрунтовкою. Старший з них, дерев’яна церква «хатнього» типу Святих Миколая та Христофора, побудована у 1800 році і в подальшому зазнала добудов.
Буківка
Трохи інша за церкву в Поляні Дмитріївська церква в сусідньому селі БУКІВКА (Герцаївський район), побудована орієнтовно на початку XІХ століття (згідно реєстру – XVIII ст.) на кошти заможного мешканця села на прізвище Вільчинський.
Підвальне
У невеликому селі ПІДВАЛЬНОМУ (Герцаївський район, 0,7 тис. мешканців) знаходиться найстаріший в Буковини зразок дерев’яного храму архаїчного безкупольного типу. Але сьогодні цього ви, нажаль, не побачите…Чотирьохтомник повідомляє, що Здвиженська церква побудована у 1561 році. Хоча пам’ятна табличка на храмі називає її «церквою Параскеви» і сповіщає про іншу дату – 1735 рік, називаючи ктиторів церкви – Костянтина Брагу та Ніколая Холбана.
Круп’янське
Село КРУП’ЯНСЬКЕ (0,5 тис. мешканців), що знаходиться за Великою Будою, якщо їхати у бік Чернівців. Сюди їдуть, щоб побачити архаїчний дерев’яний храм «хатнього» типу. Благовіщенська церква у Круп’янському побудована у 1772 році Савою Волчинським за допомогою його брата Костянтина і є типовим для Герцаівського району храмом «хатнього типу». Пізніше до бабинця збоку був прибудований невеликий тамбур з чотирма віконцями, над входом до якого розміщено образ Богоматері, оформлений рушником.
Мала Буда
Церква Всіх Святих у МАЛІЙ БУДІ (0,55 тис. мешканців) побудована у 1754 році Костянтином Холбаном та перебудована у 1818 році. Представляє собою пізній зразок мурованого безкупольного храму, який отримав розповсюдження на Буковині у першій половині ХІХ століття. В храмі проявилися типові риси україно-молдавської храмової архітектури: план у формі трилисника, відсутність куполу та включена у загальний об’єм невисока дзвіниця баштоподібної форми.
Велика Буда
В селі ВЕЛИКА БУДА (1,2 тис. мешканців) продовжимо знайомство з мурованою храмовою архітектурою сіл Герцаївського району. Успенська церква в Великій Буді з’явилася значно пізніше за храм Різдва у сусідніх Байраках. Вона побудована у 1794 році з каміння братами Костянтином і Іллею Холбан і крім типових для Буковини елементів україно-румунської архітектури містить окремі риси візантійської та галицько-волинської шкіл храмового зодчества.