Чернівецька область

Чернівецька область, що відома під етнографічною назвою “Буковина”, розташована на південному заході України. Площа території складає 8,1 тис. кв. км. Регіон межує з Вінницькою, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями. На півдні Чернівецької області проходить державний кордон з Молдовою і Румунією.

Область поділяється на 11 адміністративних районів. У регіоні розташовано 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення регіону становить 935 тис. осіб.

Різноманітні пам’ятки культур зарубинецької (I-II ст. до н.е.), черняхівської (II-V ст. н.е.), виявлені більш як у 150 пунктах, засвідчують, що північна Буковина – слов’янська земля. Пам’ятки археології та архітектури Буковини включають слов’янські городища IX-X століть, древньоруські городища XII-XIII століть, пам’ятки культової архітектури. Не можуть не причарувати зразки традиційного народного будівництва й ужиткового мистецтва – живі носії своєрідності буковинського фольклору.

Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірсько-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Тут поєднуються живописні гірські ландшафти та мальовничі ліси передгір’я, численні річки й джерела лікувальних мінеральних вод, заворожує краса лісів і гірських лук, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Серед об’єктів природно-заповідного фонду необхідно виділити Вижницький національний природний парк, Сторожинецький дендропарк, Чернівецькі регіональні ландшафтні парки “Цецино”, “Валя Кузьміна” тощо.

ajax spinner
Глибока

Глибока

Назва містечка ГЛИБОКА (9,2 тис. мешканців) – адміністративного центру Глибоцького району, походить від міста його розташування: поселення дійсно розташовано у глибокій долині. Назва вперше згадується у 1438 році у молдавській грамоті, згідно з якою молдавський господар Ілля І наділив місцевістю під назвою Глибока придворного суддю Петра Гудиму. В іншому історичному документі того ж року поселення згадується, як запустіла місцевість в урочищі Чорна Поляна.
Годинівка

Годинівка

У селі ГОДИНІВКА (Герціївський район, 1,4 тис. мешканців) знаходяться відразу дві оригінальні храми. З Луковиці можна потрапити, перетнувши річку Вицю та проїхавши декілька кілометрів поганенькою ґрунтовкою. Старший з них, дерев’яна церква «хатнього» типу Святих Миколая та Христофора, побудована у 1800 році і в подальшому зазнала добудов.
Буківка

Буківка

Трохи інша за церкву в Поляні Дмитріївська церква в сусідньому селі БУКІВКА (Герцаївський район), побудована орієнтовно на початку XІХ століття (згідно реєстру – XVIII ст.) на кошти заможного мешканця села на прізвище Вільчинський.
Підвальне

Підвальне

У невеликому селі ПІДВАЛЬНОМУ (Герцаївський район, 0,7 тис. мешканців) знаходиться найстаріший в Буковини зразок дерев’яного храму архаїчного безкупольного типу. Але сьогодні цього ви, нажаль, не побачите…
Чотирьохтомник повідомляє, що Здвиженська церква побудована у 1561 році. Хоча пам’ятна табличка на храмі називає її «церквою Параскеви» і сповіщає про іншу дату – 1735 рік, називаючи ктиторів церкви – Костянтина Брагу та Ніколая Холбана.
Круп’янське

Круп’янське

Село КРУП’ЯНСЬКЕ (0,5 тис. мешканців), що знаходиться за Великою Будою, якщо їхати у бік Чернівців. Сюди їдуть, щоб побачити архаїчний дерев’яний храм «хатнього» типу. Благовіщенська церква у Круп’янському побудована у 1772 році Савою Волчинським за допомогою його брата Костянтина і є типовим для Герцаівського району храмом «хатнього типу». Пізніше до бабинця збоку був прибудований невеликий тамбур з чотирма віконцями, над входом до якого розміщено образ Богоматері, оформлений рушником.
Мала Буда

Мала Буда

Церква Всіх Святих у МАЛІЙ БУДІ (0,55 тис. мешканців) побудована у 1754 році Костянтином Холбаном та перебудована у 1818 році. Представляє собою пізній зразок мурованого безкупольного храму, який отримав розповсюдження на Буковині у першій половині ХІХ століття. В храмі проявилися типові риси україно-молдавської храмової архітектури: план у формі трилисника, відсутність куполу та включена у загальний об’єм невисока дзвіниця баштоподібної форми.
Велика Буда

Велика Буда

В селі ВЕЛИКА БУДА (1,2 тис. мешканців) продовжимо знайомство з мурованою храмовою архітектурою сіл Герцаївського району. Успенська церква в Великій Буді з’явилася значно пізніше за храм Різдва у сусідніх Байраках. Вона побудована у 1794 році з каміння братами Костянтином і Іллею Холбан і крім типових для Буковини елементів україно-румунської архітектури містить окремі риси візантійської та галицько-волинської шкіл храмового зодчества.
Байраки

Байраки

БАЙРАКИ (Герцаївський район, 1,9 тис. мешканців) вперше згадуються в документах 1633 року під назвою Могашешти. А вже у 1646 році власником села Стефаном Холбаном побудовано церкву. І не просто церкву, а найбільший з сільських храмів на всій території південно-східної Буковини. Церква Різдва Богородиці збудована з цегли у характерному для Буковини і північної частини Молдови стилі і має форму трилисника з конхою вівтаря та двома бічними ризалітами.
Лунка

Лунка

ЛУНКА (Герцаївський район, 0,6 тис. мешканців) знаходиться на березі Прута між райцентрами Герца і Новоселиця. Село – справжня знахідка для любителів сакральної архітектури: на території Лунківської сільської ради, яка включає в себе села Лунку, Великосілля та Могилівку, розташовані відразу 6 храмів.
Молниця. Свято-Вознесенський монастир «Банчень»

Молниця. Свято-Вознесенський монастир «Банчень»

Неймовірно популярним в останні роки стає село МОЛНИЦЯ (1,8 тис. мешканців), розташоване при дорозі на Герцу у долині Прута. Відомості село дістало завдяки розташованому тут чоловічому Свято-Вознесенському монастирю «Банчень». Монастир, розбудова якого почалася у 1994 році отцем Михаїлом Жаром, знаходиться в двох кілометрах від траси на високому пагорбі над Прутом. Знайти його можна завдяки новій височенній 50-метровій дзвіниці, яку видно навіть з автомагістралі Житомир – Чернівці.
Могилівка. Другий за віком оборонний храм Буковини

Могилівка. Другий за віком оборонний храм Буковини

Перед нами церква Стефана Великого – другий за віком оборонний храм Буковини. «Другий за віком» - номінально, бо перевірити дату побудови церкви – 1440 рік, вказану на сайті громади села Лунка, неможливо: пам’ятка відсутня в усіх існуючих реєстрах. На такій самій даті наполягають і мешканці села, які дуже пишаються своїм храмом.
Герца

Герца

Герцаївський район, як і його райцентр, місто ГЕРЦА (2,1 тис. мешканців), є потенційними кандидатами на занесення до української книги рекордів Гіннеса. Сам район є найменшим в Україні за територією, а Герца – найменшим за населенням райцентром. До того ж, не варто забувати, що район і місто знаходяться у Чернівецькій області, що є найменшою за територією й населенням в Україні. А ще однією особливістю міста і району є його румуномовність: румунською тут розмовляють близько 97 відсотків населення.
Нижні Петрівці

Нижні Петрівці

У селі НИЖНІ ПЕТРІВЦІ (Сторожинецький район, 3,9 тис. мешканців) досі живуть нащадки чадецьких гуралів – польського аналогу гуцулів. Умови для їх переселення сюди створив австрійський уряд Габсбургів, якій проводив політику вимішування народів, що проживали на території імперії. Чадецькі гуралі є римо-католиками, але відрізняються від звичайних поляків мовою, одягом, побутом, традиціями, кухнею. Про їх існування нагадує костел Преображення Господнього (20-ті роки ХХ століття).
Верхні Петрівці

Верхні Петрівці

Село ВЕРХНІ ПЕТРІВЦІ (Сторожинецький р-н, 3,8 тис. мешканців) відомо ще з XIV століття. Саме з цього часу на території сучасного села у часи Галицько-Волинського князівства були збудовані оборонні укріплення. Кажуть, що їх залишки збереглися і до сьогодні. З початку ХІХ століття Верхні і Нижні Петрівці стали місцем компактного мешкання одного з польських етносів – чадецьких гуралів.
Зруб-Комарівський

Зруб-Комарівський

Як правило, більшість туристів, оглянувши дерев’яні пам’ятки Панки, відразу ж прямують до Сторожинця не підозрюючи, що на південь знаходиться унікальне село з незвичайною назвою Зруб-Комарівський.
Панка

Панка

За легендою село Панка на Сторожинеччині засновано на початку XV століття трьома братами на прізвище Панко, які мандрували Буковиною і вирішили оселитися на березі Серету на галявині посеред букового лісу. Офіційно ж Панка вперше згадується у 1428 році в грамоті молдавських господарів. Тоді тут, на березі Серету в урочищі «Паланка» було збудовано укріплене городище. Пізніше село носило різні назви: Панкауци, Панчешти, Панковці, а за часи комуністичної влади село називалось Клинівка.