Чернівецька область

Чернівецька область, що відома під етнографічною назвою “Буковина”, розташована на південному заході України. Площа території складає 8,1 тис. кв. км. Регіон межує з Вінницькою, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями. На півдні Чернівецької області проходить державний кордон з Молдовою і Румунією.

Область поділяється на 11 адміністративних районів. У регіоні розташовано 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення регіону становить 935 тис. осіб.

Різноманітні пам’ятки культур зарубинецької (I-II ст. до н.е.), черняхівської (II-V ст. н.е.), виявлені більш як у 150 пунктах, засвідчують, що північна Буковина – слов’янська земля. Пам’ятки археології та архітектури Буковини включають слов’янські городища IX-X століть, древньоруські городища XII-XIII століть, пам’ятки культової архітектури. Не можуть не причарувати зразки традиційного народного будівництва й ужиткового мистецтва – живі носії своєрідності буковинського фольклору.

Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірсько-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Тут поєднуються живописні гірські ландшафти та мальовничі ліси передгір’я, численні річки й джерела лікувальних мінеральних вод, заворожує краса лісів і гірських лук, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Серед об’єктів природно-заповідного фонду необхідно виділити Вижницький національний природний парк, Сторожинецький дендропарк, Чернівецькі регіональні ландшафтні парки “Цецино”, “Валя Кузьміна” тощо.

ajax spinner
Кельменці

Кельменці

Наша віртуальна подорож Буковиною добігає свого кінця. На десерт залишилися лише два райони Чернівецької області – Кельменецький і Сокирянський. Два райони, про які путівники мовчать, а туристи обминають їх десятою дорогою. Бо чітко впевнені в тому, що «тут нічого цікавого немає». Цього року я вирішив перевірити обґрунтованість цього стереотипу. Висновки робити не буду: ви їх зробите самі.
Селятин

Селятин

СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії.
Плоска

Плоска

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів).
 
Усть-Путила. Закам’яніла багачка

Усть-Путила. Закам’яніла багачка

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.

Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.
Мариничі

Мариничі

МАРИНИЧІ – звичайне гуцульське село на березі Черемошу, що розташоване за Розтоками. Знамените, передусім, каменем «Жаба» - цікавим геологічним об’єктом, розташованим на березі річки.
 
Пам’ятку ви не пропустите. Відповідний дорожній вказівник підкаже вам місце її розташування.
Петраші

Петраші


В Петрашах, що відносяться до Мариницької сільської ради,  своїм свіжим деревом привертає увагу типово буковинська трикупольна дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1863 рік).

Загальний вигляд:
Розтоки. Частина ІІ. Смугарівська долина

Розтоки. Частина ІІ. Смугарівська долина

Сьогодні продовжу розповідати про Розтоки. Про ті ж самі Розтоки, що й вчора, але, водночас, зовсім інші. А ще розповім про природне диво Буковинських Карпат – каскад Смугарівських водоспадів.
Розтоки. Частина І

Розтоки. Частина І


Село РОЗТОКИ Путильського району Буковини сміливо може претендувати на культурний та творчий центр Буковинських Карпат, адже причин для того більш, ніж достатньо. По-перше, це місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. В Розтоках поет працював вчителем, тут він написав ряд віршів, один з яких містить пророцькі слова про соборну Україну.
Підзахаричі

Підзахаричі

ПІДЗАХАРИЧІ - маленьке, але відоме на всю Буковинську Гуцульщину село.
Путила

Путила

Районний центр ПУТИЛА розкинувся на багато кілометрів уздовж вузької долини однойменної річки, вбираючись на гірські схили дерев’яними гуцульськими хатками та сучасними корпусами нових будинків.
Черешенька

Черешенька

Відразу за Багною починається село ЧЕРЕШЕНЬКА. Очевидно, що назва села пішла від черешень, які ростуть тут майже в кожному дворі. За австрійських часів черешенька була майже суцільно німецьким містечком. Сюди навіть приїжджав сам цісар.

На згадку про колишнє німецьке минуле Черешеньки нагадує стара німецька кірка, розташована при дорозі з Вижниці на Берегомет.
Лукавці

Лукавці

Село ЛУКАВЦІ – батьківщина вже відомого нам українського політичного діяча кінця ХІХ – початку ХХ століття Миколи Василька (див. Берегомет-над-Серетом).
Липовани

Липовани

По дорозі з Вижниці до Сторожинця за селом Лукавці є поворот на ґрунтову дорогу, яка приведе нас до незвичайного села з незвичайною назвою ЛИПОВАНИ.
Берегомет (над Серетом)

Берегомет (над Серетом)

Містечко БЕРЕГОМЕТ (до 1946 року – Бергомет-над-Серетом) відомо з 1696 року, але ймовірно, що поселення тут виникло це у XV столітті.
Чорногузи

Чорногузи

Село Чорногузи знаходяться відразу при виїзді з Вижниці у напрямку Вашківців.
Крім жахливих наслідків повені виявилося, що у Чорногузах ще є дерев’яна церква Різдва Христова і дзвіниця

Церква побудована у 1946 році. Проте, нажаль,  більше про неї нічого не відомо.
Може комусь вдасться щось про неї знайти, то буду дуже вдячний.