Чернівецька область

Чернівецька область, що відома під етнографічною назвою “Буковина”, розташована на південному заході України. Площа території складає 8,1 тис. кв. км. Регіон межує з Вінницькою, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями. На півдні Чернівецької області проходить державний кордон з Молдовою і Румунією.

Область поділяється на 11 адміністративних районів. У регіоні розташовано 11 міст, 8 селищ міського типу, 398 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення регіону становить 935 тис. осіб.

Різноманітні пам’ятки культур зарубинецької (I-II ст. до н.е.), черняхівської (II-V ст. н.е.), виявлені більш як у 150 пунктах, засвідчують, що північна Буковина – слов’янська земля. Пам’ятки археології та архітектури Буковини включають слов’янські городища IX-X століть, древньоруські городища XII-XIII століть, пам’ятки культової архітектури. Не можуть не причарувати зразки традиційного народного будівництва й ужиткового мистецтва – живі носії своєрідності буковинського фольклору.

Чернівецька область – це благодатний район багатопрофільного літнього і зимового гірсько-спортивного туризму, масового пізнавально-оздоровчого відпочинку, а також бальнеологічного лікування. Тут поєднуються живописні гірські ландшафти та мальовничі ліси передгір’я, численні річки й джерела лікувальних мінеральних вод, заворожує краса лісів і гірських лук, багатих на мисливську фауну, гриби і ягоди. Серед об’єктів природно-заповідного фонду необхідно виділити Вижницький національний природний парк, Сторожинецький дендропарк, Чернівецькі регіональні ландшафтні парки “Цецино”, “Валя Кузьміна” тощо.

ajax spinner
Рідківці

Рідківці

Наступне село за Топорівцями – Рідківці. При австрійцях село носило назву Rarancze (або Rarańcza), при румунах – Rarancea. Село, як для Буковини, так відносно молоде: вперше Раранче згадується у XVIII столітті.

У 1906 році в Раранче звели незвичайну як для Буковини церкву Вознесіння Господня. Незвичайну, тому що в нетиповому для храмової архітектури Західної України стилі модерн.
Маршинці

Маршинці

В День народження нашого шановного Президента, всенародного улюбленця В.Ф.Януковича вирішив трохи розповісти про село Маршинці. Тим більш, що воно має безпосереднє відношення до сьогоднішнього дня. Тут народилася найяскравіша естрадна зірка Радянського Союзу, народна артистка України і Молдови Софія Ротару, яка сьогодні буде співати у Ялті для нашого Вельмишановного разом із 28 іншими справжніми зірками естради Вєлікого Могучого. Родинне обійстя Ротару знаходиться майже на в’їзді в село в невеликому переулку Чапаєва.
Топорівці

Топорівці

Перший населений пункт історичної Буковини, якщо їхати від Хотина до Чернівців старою дорогою, – Топорівці. Вперше село згадується в грамоті молдавського господаря Олександра Доброго в 1412 р. при передачі його в спадщину. Проте, місцеві вважають, що село Топорівці існує з ХІІ століття, а свою назву отримало від імені його першого власника – феодала Топора.
Новоселиця

Новоселиця

Новоселицький район розкинувся у лісостеповій зоні на лівому березі Прута в найбільш рівнинній місцині Пруто-Дністровського міжріччя. Адміністративний центр району – місто НОВОСЕЛИЦЯ (8,3 тис. мешканців), зобов’язане своєму виникненню сухопутному торговому шляху, який проходив у ХІІ – ХІV століттях з Галича до Берлада на Дунаї. Вперше Новоселиця згадується в документах у 1456 році, як «Шишківці, де був Юріїв двір», а в 1617 році село значиться як «Шишкеуць біля Пруту, що тепер називається Новоселиця».

Пам’ятки архітектури національного значення. Чернівецька область.

Впорядковано Олегом Годиною за матеріалами: Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. В 4-х томах. - Киев: Будивэльнык, 1983-1986. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України   Пам’ятки містобудування і архітектури – 112 Пам’ятки історії – 2 Пам’ятки монументального мистецтва – Пам’ятки археології – 18
Дністрівка

Дністрівка

В двох кілометрах від дороги на Комарів лежить придністровське село, назва якого цілком передбачена – ДНІСТРІВКА (Кельменецький р-н, 1,1 тис. мешканців). Землі навколо поселення з тодішньою назвою Рестео-Атаки у 1756 році придбав у турків молдавський господар Григорій Гіки, подарувавши їх своїй донці – княгині Марії. Тоді ж за допомогою Марії місцева громада побудувала першу в селі дерев’яну церкву, яка згоріла у 1883 році.
Комарів

Комарів

Наддністрянське село КОМАРІВ (перша згадка – 1665 рік, 1,7 тис. мешканців) розташоване в 9 кілометрах від траси Хотин – Новодністровськ (повертати треба біля села Бузовиця). В селі знаходиться найстаріший дерев’яний храм району – Успенська церква, зведена у 1765 році. Храм є тризрубним одноверхим. Над навою підвищується восьмерик куполу, бабинець і вівтарна частина мають бічні прибудови. Пізніше до бабинця прибудували двоярусну муровану вежу-дзвіницю, яка явно домінує в ансамблі.
Грушівці

Грушівці

У ГРУШІВЦЯХ (перша згадка – 1559 рік, 1,2 тис. мешканців) зберігся мальовничий парк – місцева пам’ятка садово-паркового мистецтва. Парк, що мав назву «Панський сад» заклав у позаминулому столітті пан Чорний. Тут ще можна зустріти рідкісні дерева, зокрема лже-апельсин та явір український, а також залишки паркової архітектури.
Кельменці

Кельменці

Наша віртуальна подорож Буковиною добігає свого кінця. На десерт залишилися лише два райони Чернівецької області – Кельменецький і Сокирянський. Два райони, про які путівники мовчать, а туристи обминають їх десятою дорогою. Бо чітко впевнені в тому, що «тут нічого цікавого немає». Цього року я вирішив перевірити обґрунтованість цього стереотипу. Висновки робити не буду: ви їх зробите самі.
Селятин

Селятин

СЕЛЯТИН (SELETIN), що лежить над річкою Сучавою, є одним з найстаріших поселень Буковинської Гуцульщини. Вперше село згадується в грамоті Молдавського князя Стефана ІІІ від 13 березня 1490 року, як власність Путнянського монастиря. Сьогодні цей відомий православний монастир знаходиться на території Румунії.
Плоска

Плоска

Cело з назвою ПЛОСКА, що знаходиться між Путилою і Селятиним, відомо з 1707 року. Невелике поселення витягнулося однією вулицею, що серпантином піднімається на перевал Плосківський (970 метрів).
 
Усть-Путила. Закам’яніла багачка

Усть-Путила. Закам’яніла багачка

Cело УСТЬ-ПУТИЛА знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.

Село в першу чергу знайоме завдяки пам’ятці природи – скелі Закам’яніла Багачка. Скеля розташована ліворуч від дороги і являє собою геологічне утворення пірамідальної форми висотою 30 метрів, шириною в основі 12 метрів, і справді нагадує постать людини.
Мариничі

Мариничі

МАРИНИЧІ – звичайне гуцульське село на березі Черемошу, що розташоване за Розтоками. Знамените, передусім, каменем «Жаба» - цікавим геологічним об’єктом, розташованим на березі річки.
 
Пам’ятку ви не пропустите. Відповідний дорожній вказівник підкаже вам місце її розташування.
Петраші

Петраші


В Петрашах, що відносяться до Мариницької сільської ради,  своїм свіжим деревом привертає увагу типово буковинська трикупольна дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1863 рік).

Загальний вигляд:
Розтоки. Частина ІІ. Смугарівська долина

Розтоки. Частина ІІ. Смугарівська долина

Сьогодні продовжу розповідати про Розтоки. Про ті ж самі Розтоки, що й вчора, але, водночас, зовсім інші. А ще розповім про природне диво Буковинських Карпат – каскад Смугарівських водоспадів.
Розтоки. Частина І

Розтоки. Частина І


Село РОЗТОКИ Путильського району Буковини сміливо може претендувати на культурний та творчий центр Буковинських Карпат, адже причин для того більш, ніж достатньо. По-перше, це місце просвітницької діяльності Юрія Федьковича. В Розтоках поет працював вчителем, тут він написав ряд віршів, один з яких містить пророцькі слова про соборну Україну.