- Андрушівський район
- Баранівський район
- Бердичівський район
- Брусилівський район
- Житомирський район
- Коростенський район
- Коростишівський район
- Любарський район
- Малинський район
- Новоград-Волинський район
- Овруцький район
- Олевський район
- Попільнянський район
- Пулинський район
- Радомишльський район
- Ружинський район
- Хорошівський район
- Черняхівський район
- Чуднівський район
Житомирська область розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області становить 29,9 тисяч квадратних кілометрів, що складає 4,9% території України. За своїми розмірами область одна з найбільших на Україні і поступається лише перед Одеською, Дніпропетровською, Чернігівською та Харківською областями. Протяжність області із заходу на схід сягає 170 кілометрів, а віддаль з півночі на південь дорівнює 230 кілометрів.
Адміністративний центр – Житомир. Область має: 23 райони; 4 міста обласного підпорядкування: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський; 5 міст районного підпорядкування: Андрушівка, Коростень, Малин, Овруч, Радомишль; 45 селищ міського типу; 1631 сільський населений пункт. Населення області становить 1432,7 тис.; міське населення 806,3 тис. осіб (56,3%), сільське – 626,4 тис. осіб (43,7%).
У Житомирської області є культурно-архітектурні пам’ятки в Овручі, Житомирі, Новограді-Волинському, віднесених до періоду існування Київської Русі; пам’ятки садово-паркового мистецтва, музей фарфору в Баранівці, садиба і пейзажний парк у містечку Верхівня, де жив і працював видатний французький письменник Оноре де Бальзак, музей космонавтики ім. С.П. Корольова. Також відомо такий факт, що в місті Бердичеві у костьолі Св. Варвари вінчався відомий французький прозаїк Оноре де Бальзак з Евеліною Ганською.
Унікальним куточком мальовничої поліської природи є Поліський природний заповідник.
Краснобірка. Церква
Іван Биков вже писав про Краснобірку у своєму блозі. Там фото, як храм виглядав років десять тому. Даємо фото 2020 року. Фото Романа Маленкова.
Коростишів
Це місто розташоване за 100 км від Києва та за 20 від Житомира. Його називають містом граніту, адже на його околицях величезна кількість гранітних кар’єрів. І в самому місті багацько всього із граніту, навіть тротуарні бровки. В Коростишеві дуже гарний костьол, зведений Олізарами – колишніми власниками міста, плебанія, залишки маєтку – колонада та бібліотека (фахверк). […]
Корнин. Водяний млин
Корнин – селище в Житомирському районі, яке заснували у 1550 році. Воно пройшло довгий історичний шлях, але історико-культурних пам’яток тут збереглося небагато. Ми знайшли лише одну – водяний млин зведений у 1898 році. Історія Корнина дуже детально описана у Вікіпедії, почитайте, кому цікаво. Фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.
Кмитів. Маєток Сумовських та музей радянського мистецтва
Садиба Сумовських у Кмитові на Житомирщині нагадує мені такого собі кіборга. Як би і свої природні частини тіла є, але більшість – штучне надбання. Одягнута в цеглу та металочерепицю на відсотків 70-80, проте із збереженими ганками, башточкою та частиною другого поверху, вона все ще може приваблювати. Все ж не зовсім зрозуміло, як над пам’яткою місцевого […]
Кип’яче. Джерело та монастир
Джерело Кип’яче – джерело (купальня), розташоване в урочищі Кип’яче на правому березі р. Ірша в 5 км на південний захід від селища Чоповичі у Малинському районі Житомирської області. «Кип’яче» – так місцеві мешканці назвали джерело, що неподалік селища Чоповичі. Вважається, що колись вода у джерелі била з такою силою, що нагадувала кипіння. За легендою, у […]
Карабчиїв. Водяний млин та церква
В Ружинському районі велика кількість водяних млинів. Особливо на річці Раставиця. На відрізку дороги між Ружином та Верхівнею вони чи не в кожному селі. 15 кілометрів – чотири млина. У Карабчиєві теж є водяний млин, щоправда він покинутий і так заріс деревами і чагарями, що його неможливо нормально сфотографувати. Звели млин на початку 20 століття. […]
Кам’яний Брід. Дерев’яний костьол
Ми вже неодноразово зазначали, що найбільша кількість римо-католиків в Україні мешкає в межах Житомирської області. Ось і у селищі Кам’яний Брід, в Баранівському районі, із 2,5 тисяч мешканців, майже тисяча – римо-католики. В минулому тут було немало польських поселенців – чиншової шляхти та селян-колоністів, які і заснували село у 1862 році, відразу після відміни кріпацтва. […]
Іванківці. Маєток Журовських
Зовсім недалеко від Бердичева, буквально за кілька кілометрів, розташоване село Іванківці. Варто їхати у західному напрямку, повернути на Семенівку, перетнути залізничні колії, далі праворуч і прямо. Ви не пропустите маєток Журовських, а якщо пропустите – питайте школу. Палац Журовських. Місцевий поміщик Марцелій Журовський збудував маєток у 20 роки 19 століття. Чималий маєток, із класицистичним двоповерховим […]
Зороків. Церква святого Василя
Село Зороків розташоване на 20 км північніше Житомира, у Черняхівському районі. Нині (2020 р.) у селі мешкає близько 300 осіб. Засноване село було у 1631 році. У 1772 році в Зорокові, в народному (козацькому) стилі, була зведена дерев’яна церква святого Василя. У 1869 році до храму прибудували бічні приділи і дзвіницю, зробивши його схожим на […]
Дерганівка. Віадук та млин
Дерганівка – село дуже старе, засноване ще в Княжу Добу (імовірно у 1195 році). Нині тут мешкає близько 700 осіб, а у 1897 році, коли Дерганівка була передмістям Білилівки, тут мешкало 1702 особи. Дерганівка та Білилівка зараз складають одну сільську агломерацію – інколи досить складно зрозуміти, де закінчується одне село і починається інше. Церква Різдва […]
Горбулів. Храми та загін Соколовських
Село Горбулів розташоване на північному сході Черняхівського району, на межі із Радомишльським та Коростишівським. Якщо чесно – це село можна віднести до найцікавіших сіл Житомирщини, адже тут ціла купа об’єктів, які могли б бути туристичними: це прекрасна дерев’яна козацька церква, костьол 19 століття, залишки древлянського городища, три гранітні кар’єри, пам’ятник козакам повстанського загону Соколовських, іще […]
Голуб’ятин
Село Голуб’ятин було засноване у 1720 році. Нині в селі мешкає близько 600 осіб. В книзі Похилевича воно згадується як “деревня”, приписана до Бистрицького маєтку графині Челіщевої. Емілія Челіщева, уроджена Потоцька, вийшла заміж, спочатку за Калиновського, потім за графа Челіщева. Пережила обох і володіла значними маєтностями у Волинській губернії. Був у неї маєток і у […]
Голубівка
Село Голубівка було засноване орієнтовно у 1605 році козаком, а може шляхтичем, на прізвище Голуб. Землі ці, він отримав на службі у князів Корецьких – власників навколишніх земель. У 19 столітті Голубівкою володіли поміщики грецького походження – Мазаракі. Про представників цього ж роду ми вже писали у статтях про Краснопіль і Райгородок. Голубівка лежить на […]
Головине. Родовище лабрадориту
В Головинському кар’єрі ми бували кілька раз, під час своїх екскурсій – бачили і процес видобутку каменю, і процес його розпилювання. Бачили старі кар’єри, вже давно затоплені… У Головиному майже всі знають, що саме в тут добули брилу лабрадориту, з якої виготовили таблицю “Ленин” на мавзолеї в Москві. Кам’яний мавзолей більшовицького вождя завершили у 1930 […]
Гамарня. Садиба Миклухо-Маклаїв
Був собі козак Охрім Макуха. Бойовий і розумний він дослужився до звання курінного отамана Запорізької Січі. Мав трьох синів, з яких і пішов козацький рід Макух. Один із його праправнуків – Степан, відзначився у взятті Очакова – російській загарбницькій битві, яка відбулася у 1788 році – він першим тоді піднявся на стіну, й встановив на […]