Не варто цю Андрушівку – чималеньке (близько 1100 осіб) село у Погребищенській громаді Вінницького району Вінницької області, з іншою Андрушівкою, яка є центром громади у Бердичівському районі Житомирської області. У обох Андрушівках є палаци от лише в одній цілий і доглянутий, а в іншій суцільна руїна.
Руїни палацу Тишкевичів у Андрушівці, на Вінниччині. Такий стан колишньої графської резиденції – результат злочину проти пам’ятки архітектури, за який ніхто не був покараний.
Заснували Андрушівку ще у 15 столітті. У 18 столітті нею володіли Сангушки, Шембеки та Якубовські. За останніх і з’явився у селі класицистичний палац. Його звів наприкінці 18 століття Фортунат Якубовський. Внучка останнього вийшла заміж за Станіслава Тишкевича – нащадка значного роду руської шляхти, який поляки називають польським. Рід дійсно тривалий час був споляченим, але саме у Станіслава, у андрушівському палаці, народився син, Михайло, який повернувся до українства, став меценатом для українського товариства “Просвіта” й Українського наукового товариства імені Тараса Шевченка. В роки УНР був державним діячем та дипломатом. Тричі номінувався на Нобелівську премію миру.
Саме Михайло (Міхал) Тишкевич значно розбудував палац у Андрушівці, перетворивши його на розкішну графську резиденцію. На жаль ця споруда не дожила до наших днів. Її не зруйнували більшовики, лише зробили із палацу зерносховище. А от вже за незалежності керівництво Андрушівки, фактично знищило палац, знявши із нього дах – жесть, бач, для чогось знадобилася. Це був кримінальний злочин, адже палац є пам’яткою архітектури національного значення. Ну і неймовірно красива будівля почала дуже швидко розвалюватись. А ще, у 2005 році розібрали на дрова дерев’яну церкву, зведену у 1719 році. Отак мешканці Андрушівки зберегли свою культурну спадщину.
Тепер відновлення великого палацу потребує величезних коштів, які нізвідки взяти. Але є варіант “мальовничих руїн”, щоб перетворити нинішні руїни-смітник, на цікавий культурно-пізнавальний об’єкт.
Текст та фото Романа Маленкова.
