За 15 км на захід від Рівного лежить село Бронники. Тут є великий німецький військовий цвинтар – 204 могили німецьких вояків, які загинули у 1941 році. Але головна пам’ятка села не цвинтар, а Покровська дерев’яна церква, збудована у 1923-1928 рр. у стилі українського модерну за проектом видатного архітектора Сергія Тимошенка.
Ось що пише про цей храм Андрій Власенко на сайті “Сад українського модерну”.
На наше глибоке переконання, Покровська церква у Бронниках — найкраще творіння Сергія Прокоповича Тимошенка. Творіння неповторне і ніким не перевершене в усьому церковному будівництві ХХ ст..
Тут усе до ладу — «діхотомічні» стрімкість і плавність, зухвалий нахил стін і несподівані ромби вікон, срібло і блакить поверхонь. В інтер’єрі не гірше — потоки золотого сяйва як вияв зримої благодаті владно зосереджують думки на головному. І в цьому сенсі простенький еклектичний іконостас не викликає жодного душевного збурення чи спротиву, бо чітко розмежовує Боже і кесареве.
Не одразу, а тільки після перших приголомшливих хвилин знайомства з храмом починаєш розуміти, якою високою кваліфікацією володіли майстри — втілювачі проекту зодчого. Слава Богу, вони склали церкву так якісно, що вона донині не потребує жодних ремонтів. Але як же без «покращення»? Громада не зрозуміє… Тож віднедавна і оперізує споруду непотрібний синій пластик — поки тільки при землі, не завдаючи естетиці непоправної шкоди. Значно більшого лиха заподіяла храмові заміна тимошенківських вікон на естетично діряві «євро»… На щастя, маємо «довандальні» світлини… Та що вимагати від місцевих батюшок і селян, коли навіть у багатьох наукових дописах про цю дивовижну церкву немає і згадки про її геніального автора?..
Бог усім суддя. Що ж до Тимошенка, то, безперечно, він завдяки своїм церковним проектам зможе особливо не перейматися і на Страшному Суді.
Фото Романа Маленкова.
