Літописна річка Глибочиця брала свій початок біля сучасної станції метро Лук’янівська, протікала в районі сучасної вулиці Кмитів Яр та виходила на вулицю Глибочицьку. Біля гори Щекавиця вона зливалась з річкою Киянкою і далі впадала у Дніпро..
У XVII береги Глибочиці укріпили валами, що розділили Київ на верхнє та нижнє місто. Ця подія залишила яскравий слід в міській топоніміці. Саме звідси назва вулиць Верхній Вал та Нижній Вал. Вали у першу чергу служили як оборонні споруди.
Незабаром річка стічною канавою у яку всі прилеглі вулиці зливали нечистоти: вміст клозетів, відходи гончарного, дьогтьового та кожум’ячного виробництва. Нагадаємо, що одним із основних тогочасних інгредієнтів для вичинки шкір було собаче лайно. Можна лише уявити яке амбре, особливо влітку, стояло над річечкою, яка тоді інакше як «Канава» чи «Помийник» і не називалася. Відповідно поруч селилася виключно міська біднота, бо хто мав хоч які гроші намагався жити чим подалі від того смердючого «щастя».

«Канава» кілька разів згадується в знаменитій п’єсі «За двома зайцями» Михайла Старицький. Саме десь біля неї її Свирид Петрович Голохвостий тримав свою цирульню. Сьогодні цей нюанс мало кому зрозумілий, а тоді цим штрихом яскраво підкреслювалися низькі статки головного героя комедії.
Повністю Глибочиця з притоками була схована у підземну колекторну систему землею у 1910 р. коли готували трасу для електричного після запуску трамваю. Цим було вирішено кілька завдань: ліквідувалася перешкода руху для транспорту, прилеглі вулиці убезпечувалися від регулярних паводків і, головне, прибирався сморід з міста.
Глибочицький колектор – єдиний у Києві колектор підземної річки, на який складений паспорт: він має історичну й архітектурну цінність.
У 2020 р. Глибочицький колектор офіційно визнано пам’яткою архітектури та містобудування і сьогодні він знаходиться піл охороною держави.
Це надзвичайно цікавий об’єкт, тим більше, що сьогодні нечистот тут немає, але всередині бувають лише нечисельні екстремали.
Пропонуємо здійснити захоплюючу фотоподорож його глибинами.
Фото: Роман Маленков