Ще донедавна містечко Кобеляки, в якому живе близько 10 тисяч мешканців, було окремим райцентром, нині ж входить у Полтавський район. Назва міста ніяким чином не пов’язана із кобилами, і походить від назви річки Кобелячки, на якій і лежить місто – таке ми почули від місцевих мешканців. Насправді, є припущення, що колись все таки в назві була буква «и», як міста так і річки, і Кобеляки були Кобиляками. Вперше документально згадується населений пункт із такою назвою під 1636 роком.
Від 17 століття була відомою фортеця у Кобеляках, яку згадував ще Боплан, і зобразив на своїй карті. Це була земляна фортеця, яку будували Потоцькі, а потім вона перейшла до козацького війська, точніше до Кобеляцької сотні Полтавського полку, створеної у часи Хмельниччини.
В середині 19 століття Кобеляки були значним містечком, осередком торгівлі та ремесел. Щорічно тут відбувалося п’ять ярмарків – це немало, а населення було більше ніж нині – близько 12 тисяч осіб. Працювало кілька заводів, паровий млин, друкарня. На початку 20 століття кількість населення міста ще збільшилась. Значну частину становила єврейська громада, яка нині практично зникла, а від єврейської спадщини залишились лише окремі будинки та занедбане єврейське кладовище.
Офіційно у Кобеляках немає жодної пам’ятки архітектури. Хоча старовинної забудови тут трохи збереглося. Житлові будинки, зведені на зламі 19 і 20 століть, тут є, їх чомусь не внесено до реєстрів пам’яток. Нічого дивного – більшість пам’яток архітектури в Україні до реєстрів не внесені.
За Кобеляками, на південний схід від міста, є цікавий міст через Ворсклу. Його звели у першій половині 20 століття, і колись він був у цьому районі єдиним, але нині він не функціонує і частково зруйнований. Міст прикрашено високими колонами – роздивляючись фото колись, я думав що то царські колони імперського періоду, але наживо роздивився що ні – то вже радянський бетон. Історії мосту знайти не вдалося. Може ви знаєте?
Загалом Кобеляки здалися приємним доглянутим містечком. Чистенькі дороги, парки та скверики. Приємні, необлуплені будинки. Пам’яток небагато, але відвідати Кобеляки варто.
Текст та фото Романа Маленкова.
Єврейський цвинтар
