- Все що залишилося від музею. Фото:відкриті джерела
Якби це був якийсь «ідеологічний» музей, який за збоченою логікою росіян можна було б віднести до «бандерівського», «фашистського» чи «нацистського», а тому «денацифікувати у рамках СВО»… Варварство, але такий удар ще можна було б спробувати пояснити. Але ж це музей про подвиг людей, які врятували світ від ядерної катастрофи. У тому числі й значні території самої Росії.
Знищення цього музею навіть найзапекліші кремлівські пропагандисти не зможуть виправдати словом «денацифікація». Це просто варварство. Звичайне російське варварство… І саме від цього російський народ перебуває у захваті. І саме аби потішити російський народ Москва все це зробила… Бо жодного воєнного значення такий удар не має… Тільки потішити населення РФ…
(24.05.2026)
Фото: Максим Назаренко, “Україна Інкогніта”
*****
Згадаймо, яким він був!
Національний музей «Чорнобиль» відкрився 25 квітня 1992 року за ініціативою Міністерства внутрішніх справ України у спеціально реконструйованому історичному будинку Пожежної каланчі — пам’ятці архітектури початку ХХ століття, де раніше діяло Подільське пожежне депо. Важливо, що саме тут та у сусідньому будинку у 1980‑х роках розміщувалося Київське обласне управління пожежної охорони, яке взяло на себе основний удар у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС. У 1996 році музей отримав статус Національного.
Експозиція музею налічує близько семи тисяч експонатів: розсекречені документи, карти, фотографії, особисті речі ліквідаторів, а також пам’ятки народної архітектури Полісся, зібрані експедиціями у зоні відчуження. Вона розповідає про героїчну працю цивільних і військових, які ліквідовували наслідки найбільшої техногенної катастрофи сучасності, а також висвітлює постчорнобильську екологічну ситуацію та міжнародне співробітництво у сфері подолання наслідків аварії.
У жовтні 2024 року розпочалися реставраційні роботи: було виявлено аварійні ділянки даху та башти каланчі, проведено археологічні дослідження, артефакти яких поповнили фонди музею. 26 квітня 2025 року, у День пам’яті Чорнобильської катастрофи, музей тимчасово закрився для відвідувачів. Два з половиною роки тривали капітальний ремонт та оновлення експозиції. 27 квітня 2026 року, до 40‑х роковин аварії, музей знову відкрив свої двері.
Як зазначено на офіційному сайті: «Музей відмовляється від застарілих підходів до сприйняття Чорнобиля, що ґрунтувалися на страху, замовчуванні та стигматизації. Натомість він формує новий наратив – про силу, відповідальність і досвід, який об’єднує суспільство».
Сьогодні Національний музей «Чорнобиль» — це місце пам’яті героїзму та самовідданості ліквідаторів аварії на ЧАЕС; сховище унікальних реліквій Чорнобильського Полісся; сучасний музейний простір з інтерактивом та сторітелінгом; лабораторія сучасних досліджень; освітній майданчик із бібліотекою та навчальними просторами; відкрита платформа для дискусій та партнерських ініціатив; відправна точка масштабних проєктів, пов’язаних із темою Чорнобиля.
Оновлена експозиція також відображає події після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року: захоплення станції, її звільнення Силами оборони України та подальші систематичні обстріли дронами й ракетами. Автори прагнули зробити музей зрозумілим як для ліквідаторів, які можуть побачити свій подвиг у новому світлі, так і для дітей — щоб нові покоління у сучасній формі дізналися, що сталося у 1986 році.
У музеї діє освітній простір для дітей, включно з програмами для дітей з особливими потребами. Окрема інсталяція присвячена історії міста Чорнобиль до будівництва АЕС — адже воно відоме ще з часів Київської Русі.
Крім основної експозиції, відвідувачі Національного музею «Чорнобиль» мають ще одну цікаву нагоду — піднятися на пожежну каланчу, з якої відкривається дивовижна панорама Подолу. Звідси можна побачити стародавні квартали Києва, їхні храми та вулиці, що розкриваються перед очима у всій красі.
На каланчі також представлено проєкт «Що я бачу?», уперше ініційований ДІАЗ «Стародавній Київ» на дзвіниці Михайлівського Золотоверхого монастиря. Це інформаційні планшети, на яких графічно зображені краєвиди, що відкриваються з висоти — з відповідних точок. Здавалося б, навіщо дублювати малюнком те, що й так добре видно? Але сенс у тому, що навіть якщо немає туману, не кожен відвідувач може одразу розпізнати, які саме пам’ятки ховаються у цьому неймовірному краєвиді.
Стенди виготовлено з метою, аби кожен міг чітко зрозуміти, що саме він бачить перед собою. Адже з каланчі відкривається не лише загальна панорама Києва і Подолу, а й цілий «музей під відкритим небом» — десятки історичних споруд, храмів та архітектурних пам’яток. Інформаційні планшети допомагають розібратися, що і де розташоване, і таким чином поєднують живий краєвид із науково‑популярним поясненням.
Цей додатковий простір робить відвідування музею ще більш інтерактивним: він дозволяє не лише зануритися у тему Чорнобиля, а й відчути історичний Київ…
***
Тепер це чергове свідчення злочинної суті кривавої росії….
