В межах Приінгульського регіонального ландшафтного парку, серед мальовничих краєвидів, у селі Пелагіївка, є Михайлівський монастир. Обитель розташована на півострові, утвореному Софіївським водосховищем на річці Інгул.
1897 — колезький радник Михайло Дурилін і корнет, інженер-технолог Андрій Дурилін, сини купця Ісідора Дуриліна, слідуючи духовному заповіту батька, вирішили побудувати храм в пам’ять про свою матір Пелагею, що рано пішла з життя. 1904 року храм освячено.
До революції при храмі діяла парафіяльна школа. 1932 року настоятель церкви відслужив тут останню службу.
В 1930-ті роки майно було розграбоване, з фамільного склепу Дуриліна викинуті труни з тілами, зняті 11 з 12 дзеркальних хрестів, вивезена ажурна металева огорожа, церковні лаштунки були розграбовані, вівтар і царські ворота, виконані з порцеляни й фаянсу — розбиті, але будівля, унаслідок віддаленості від цивілізації, майже не постраждала.
Під час Радянсько-німецької війни в будівлю потрапив снаряд, пробивши стіну, однак всередині храму не вибухнув.
Опісля війни головна будівля храму використовувалась як комора-зерносховище.
1994 — храм відновлено, тут засновано жіночий монастир. Перші насельниці з’явилися в 1996 р., зараз їх число становить близько 30.
Текст з Вікіпедії, фото Романа Маленкова.
