Розташований на вершині пагорба він приваблює здалеку, аж з Берліна! Але при чому тут Німеччина у Малій Азії?- запитаєте ви. Терпіння.
Стародавній Пергам заснований у 12 столітті до н.е. греками. За легендою по закінченню троянської війни дружина Гектора Андромаха разом з Гекторовим братом і по сумісництву другим троянським пророком Геленом дісталися Ахіллесовому сину Неоптолему. Оскільки сам син Ахілеса одружився на дочці Олени Прекрасної, зрозуміло, що довго мирне життя йому не судилося. Тому по його смерті вільні Андромаха і Гелен одружилися. Андромаха і її син Пергам по смерті батька переселилася до Малої Азії. Тут він і заснували місто імені себе – Пергам, а Андромасі спорудили мавзолей.
Усе, що залишилося від Пергама знаходиться приблизно в 100 км на північ від Ізміра в турецькій Бергама Bergama (гугл так і хоче замінити на італійське Бергамо). Сухуваті науковці виводять його назву з лувійської мови: «високе місце», «вежа», «фортеця». Це ж походження має і розташоване поруч з Анталією Перге Perge. Але тут ми знову повернемося до Трої. Є поширена думка, що саме лувійською розмовляли жителі високої, широковуличної, доброкінної, високобрамної Трої (яка лежить в якихось 200 км від Пергама).
Уперше, здається, Пергам згадується у 8 розділі 7-ї книги «Анабазис» Ксенофонта, який тут «був дружньо прийнятий пані Елладою». Що тут було далі не так уже й важливо, аж доки маленьке але амбіційне пергамське царство десь у третьому столітті до нашої ери не почало претендувати на шматок величезної, але короткочасної імперії Олександра Македонського. Подібно до арабських держав Перської затоки сьогодні, пергамські царі теж використовували мистецтво для нарощування свого міжнародного авторитету. Пергам став тогочасним архітектурного дивом – одним з найбільших культурних центрів елліністичного світу.
Бібліотека Пергаму поступалася тільки Александрійській. Вона нараховувала 200 000 сувоїв. У Пергамі вперше почав використовуватися замість папірусу пергамент – вичинена шкіра телят і молодих овець і кіз. При виробництві пергаменту шкіри не дубили, а розтягували і ретельно вичищали, скребли і висушували, отримуючи листи тонкої і міцної шкіри білого або жовтуватого кольору. Хоча це було й дорого, але крок був вимушений. За свідченням історика Плінія, єгипетські правителі, бажаючи підтримати престиж Александрійської бібліотеки, заборонили в II в. до н. е. вивезення папірусу за межі Єгипту. Отож Пергамській бібліотеці довелося розвивати альтернативний варіант виробництва матеріалу для письма.
Так пергамент став альтернативою папірусу не тільки в Пергамі, але і у всьому Середземномор’ї. Згодом основним матеріалом для книг у середньовіччі. Винахід пергаменту зазвичай пов’язують з ім’ям царя Пергама Евмена Другого (197-159 до н. е.). Отак і бачу, як цар знімає хітон і починає зіскоблювати шкіру від шерсті та жиру.
І от нарешті про Берлін, у якому є Пергамський музей Pergamonmuseum. Його збудували для того, щоб розмістити у натуральну величину Пергамський вівтар, присвячений Зевсові на честь перемоги пергамців над тими галатами тобто кельтами. Він відтворює сцени з міфа про гігантомахію – боротьбу олімпійських богів з галатами гігантами. Жаль, але у Пергамському музеї в Берліні зал, що містить Пергамський вівтар, закритий уже давно на реконструкцію і буде ще зачинений щонайменше до 2024 року. Між іншим у цьому ж музеї ринкові ворота Мілета.
Як же фактично майже будівля потрапила до Німеччини? Як розповідає «німецька легенда» в кінці 19 століття інженер Карл Хуман приїхав працювати на будівництві залізниці від турецького Пергама до узбережжя. Там він взявся «рятувати» стіни і скульптури вівтаря, які місцеві турки відправляли у піч для виробництва вапна. 8 років експедиція під його керівництвом відкопувала залишки колись могутнього царства, щоб новонароджена німецтка нація могла з гордістю говорити Scheiße, дивлячись на Лондонські музеї та Лувр. А Берлін отримав титул “Афіни на Шпрее” Spree-Athen.
Між іншим, скульптура Galata morente «Вмираючий галл» у Капітолійських музеях Рима — це римська копія з пергамського бронзового оригіналу. Цар Пергама Аттала I замовив її в пам’ять про свою перемогу над кельтами, відомими на теренах Малої Азії як галати. Грецький оригінал був встановлений у святилищі Афіни, а римська копія стала зразком для скульпторів по всій Європі, які копіювали його в тисячах екземплярів. Дивно, але в моїй голові цей гал лежав у ячейці з Юлієм Цезарем і його Gallia est omnis divisa in partes tres…
150 років Пергам процвітав, аж доки його останній цар, Аттал III, заповів своє царство Риму. Так закінчилася одна історія і почалася епоха римської провінції Азія.
До речі, популярне і миле багатьом місто Анталія було засноване пергамським царем Атталом II і мало спочатку назву Атталія.
Що подивитися в Пергамі в Турції, а не в Берліні чи Римі. Почнемо з акрополя – серця будь-якого грецького міста. Сюди можна потрапити пішки, автомобілем або піднятися на фунікулері. Як я уже згадував, тут лежать фундаменти як храму Зевса (Hallo Berlin!), так і святилища Афіни (Saluto Roma!). Величний вхід до священної території, що оточував храм, теж був реконструйований у Пергамському музеї (Hallo Berlin!).
Навалене каміння і рештки колон – усе, що залишилося від бібліотеки (Ave Caesar!). Тут уже сучасні європейці не винні. За свідченням Плутарха, існуванню Пергамської бібліотеки поклав кінець Марк Антоній. Він вирішив, що сувої з Пергаму будуть найкращим весільним подарунком Клеопатрі для її бібліотеки в Александрії. Гарний вихід: і бібліотеку поповнила, й конкурентів позбулася. Якраз незадовго до цього багато тисяч александрійських сувоїв були «зачитані» у вогні під час облоги Цезарем Александрії.
Багато цегли та мармуру – все, що лишилося від палаців пергамських царів. Здогадайтеся, де мозаїки з них? Правильно, виставлені в Берліні. Взагалі, подумати тільки, скільки тут всього було створено і роз’їхалася по світу.
Залишки храму Траяна акуратно складені й досить фотогенічні. Звідси відкривається чудовий вид на театр Пергама. Не найбільший, але точно найкрутіший у світі театр, між іншим. У прямому значенні – його ще називають вертикальним театром. Ряди так круто йдуть вниз, що просто дух захоплює. Театрище просто. Між іншим, міг вмістити 10 000 глядачів.
Зверху можна милуватися руїнами древнього Пергама, сучасної Бергами і морем води. Хоча воно рукотворне й сучасне. Турки люблять утворювати штучні водойми.
Елліністичний Пергам був оточений потужною стіною з воротами Евмена, а внизу збереглися ще деякі цікаві руїни. Памятки Пергама не обмежуються акрополем.
Червона базиліка
Хоча більшість будівель нижнього міста зруйнувались і зараз лежать під сучасною Бергамою, але одні гігантські цегляні стіни витримали наступ часу. Їх вигляд і товщина нагадують ванни Каракалли. Зараз головна будівля називається Kızıl Avlu Червоне подвір’я, храм, базиліка через свій колір.
Її оточують дві круглі вежі, призначення яких незрозуміле. Гігантська споруда стоїть на широкій терасі над річкою, яка перетинає Нижнє місто. Це, швидше за все, було зроблено спеціально, оскільки вода мала відігравати роль річки Ніл. Археологи вважають, що храм був присвячений Серапісу. Цей бог, поклоніння якому вперше ввели грецькі Птолемеї, щоб поєднати єгипетську релігію із грецькою. Серапис мав риси як Зевса, так і Осіріса.
Храм, напевно, побудував Адріан. Навряд чи існує стародавнє місто на заході Туреччини без пам’ятника чи споруди, до якої він би не мав відношення. Блукаючи обгородженою територією навколо храму, можна побачити цікаві саркофаги та рельєфи римського періоду, а також знайти докази використання його як християнської візантійської церкви, як єврейського кладовища та мечеті.
«А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: Оце каже Той, що має меча обосічного:
Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний.
Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили.
Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само.
Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст.
Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його».
Отож, ви зрозуміли, що мав на увазі Іван Богослов у своєму зверненні до церкви в Пергамі, а тому мандруємо далі.
Базиліка в порівнянні з шикарним Асклепіумом і розкішним Акрополем виглядає як якийсь великий конструктор Lego з осколків колон, залишків надгробків і статуй, закинутий гігантами.
Асклепіон. Ми звикли, що в грецькому місті має бути театр. Виявляється асклепіон – це теж майже обов’язкова громадська будівля – така собі міська лікарня. Згідно з грецькими міфами, Асклепій навчився мистецтву зцілення як від свого батька Аполлона і кентавра Хірона.
Давно забувши рідний свій табун,
Він звик до лікарства і лірних струн,
До людських слів і Фебового лавра;
Настроєний на мусикійський тон,
Він переміг звірячу хіть кентавра,
Друг смертних і богів, кентавр Хірон.
Микола Зеров
У Пергамі Асклепіон – це цілий лікувальний комплекс з бібліотекою, лазнями, храмами, джерелами і театром. Священна дорога Via Tecta з’єднувала Акрополь, верхнє місто, і Асклепіон. Головним був храм Телесфора, який був сином Асклепія і богом відновлення. Цікаве архітектурне рішення храму в Асклепіоні: хоча головна будівля була майже на тому ж рівні, що і центральний дворик, підземний хід вів до неї так, що пацієнти спускалися короткими східцям в тунель, щоб увійти в кругову галерею. Тут можна було пацієнтам ходити нескінченною процесією по колу. Стовпи, що підтримували склепіння галереї, ділили приміщення на окремі ванни для купання. Кабіни для сну були розташовані по боках галереї. Иак, у головному храмі пацієнти… спали. Лікарям залишалося лише вдало розшифрувати сон, в якому й містилися спосіб лікування. А що, гарна думка. Якщо не вилікувався, сам винен: нічого було дурницю увісні бачити.
Тут народився, довго жив і працював, підліковуючи покалічених і розтинаючи трупи гладіаторів та атлетів, Гален. Людина чиї медичні праці й забобони вважалися непорушними авторитетами аж до XVI-го століття.
Близько сорока акведуків забезпечували Пергам великим запасом води навіть до акрополя, що стояв на вершині ізольованого пагорба. Римським інженерам вдалося створити такі умови тиску, щоб вода доходила до цистерни, розташованої на найвищій точці акрополя. Ділянки акведуків та амфітеатру можна побачити в сільській місцевості безпосередньо за Нижнім містом.
Турецька Бергама
У турецькій Bergama є ще три величезних кургани посеред старої міста.
Район між річкою і Акрополем забудований старими османськими будинками, невеликими мечетями, магазинами килимів і мідних виробів.
Бродить джерело ресурсів для пергаменту, але швидше для кьофте.
Текст і фото Сергія Щербія
