А далі в нас було село Степове – колишня німецька колонія Карлсруе. Вона не була такою великою, як сусіднє Ландау, але зважаючи на її храм, парафіян тут було багато, і більшість їх прийшло із німецької землі Баден-Вюртенберг, із однойменного міста Карлсруе. Те місто заснував німецький маркграф Карл Вільгельм, який зажадав створити центр із вулицями, які розходяться променями. Мешканці Карлсруе принесли цю назву в українські степи, коли у 1811 році заснували поселення.
Від німецьких часів у Степовому залишилось небагато будівель, але одна з них наскільки велична і розкішна, що могла б бути одним із головних туристичних магнітів Миколаївської області – костьол святих Петра і Павла, зведений за проектом одеського архітектора Віктора Корфа у 1881-1885 рр. Це один із найбільших храмів півдня України, але нині, на жаль, він ганебному стані. Місцеві мешканці зняли із нього покрівлю – кажуть перекривати новою хотіли, але так і покинули, без верху, на руйнацію. На подвір’ї ж храму збудували простеньку церкву московського патріархату. Щоправда, кажуть раніше тут був смітник і заслуга церкви в тому, що його прибрали.
Карлсруе заснували на берегах великої балки, яка мала назву Лисича. Німці викопали у балці сім ставків та зарибили їх. Поряд розбили сади та виноградники. Як для українського степу це було ідеальне господарство, але кінець німецькій ідилії настав із приходом більшовиків. Наприкінці 19 століття у Карлсруе було 1274 мешканці – майже усе німці. Зараз в селі немає жодного німця.
Збереглися фотографії костьолу Петра і Павла із високою дзвіницею та дахом. Дзвіниця зникла хтозна коли, мабуть ще у 30-ті роки, ну а дах – зовсім недавно, але навіть без дзвіниці і без даху ця будівля виглядає нереально.
Степове ми досліджували під час експедиції, організованої за підтримки Lexus. Більш розгорнутий матеріал про цю експедицію можете почитати на нашому сайті тут.
Текст та фото Романа Маленкова.
Степове, колишня німецька колонія Карлсруе. Напевне найвеличніша пам’ятка з німецької спадщини – храм Петра і Павла. Колись він мав височезну дзвіницю – розібрали в радянські часи, а вже у 21 столітті із нього зняли дах, типу, щоб накрити новим. Старий зняли, а новий так і не поставили, зате збудували біля храму невеличку церкву московського патріархату…
