Елязиг Elâzığ – велике сучасне місто, в якому мешкає 420 тисяч жителів (2020 р.). Він не схожий на більшість турецьких міст, адже в його центрі зовсім небагато старих будівель, а ще, тут повно алкогольних крамниць – такої кількості я не бачив у жодному іншому турецькому місті. А ще тут повно готелів, часто, досить гарних. Хто селиться в усіх цих готелях? Хто купує алкоголь? Невже туристи? А що їм тут дивитись? Виявляється, що дивитись є на що…
За 20 століть до нашої ери з’явилося місто Харпут Harput. Першими його поселенцями, напевне, були хуррі. Потім прийшли хетти, на табличках яких згадується Харпут під назвою Карпата. Потім були урартійці, які напевне і збудували нинішній замок, а за ними ассірійці, від яких збереглася церква (щоправда, зачинена броньованими дверима, наглухо. Вірмени, мідійці, скіфи, парфяни, римляни, візантійці, араби, сельджуки, курди, монголи, османи (із 1516 р.) – це неповний перелік володарів Харпуту.
Століттями Харпут був центром князівство. Красиве місто, із замком, численними храмами, щільною житловою забудовою (судячи із фото початку 20 ст. – дуже щільною), процвітало, за рахунок торгівлі і ремесел, які розвивали вірмени. Нині важко сказати, який відсоток міських мешканців складали вірмени до страшного 1915 року – їх було дуже багато, а нині немає взагалі.
У 1834 році місто із замкового пагорбу почали розширяти на рівнину, все далі і далі. Спочатку новий район називався Мезра. На честь нового султана Абдул-Азіза, у 1864 році місто перейменували в Мамурет-аль-Азіз, але народ не використовував таку довгу назву – люди казали просто Аль-Азіз. У 1937 році Ататюрк змінив назву на Ель-Азік, але її було складно вимовляти туркам, тому з часом назва почала звучати Елазиг. Отак Харпут перемістився далеко на південь, і змінив свою назву.
Стара частина Елазигу, Харпут, є популярним туристичним об’єктом для турків. Тутешня мечеть, відома своїм кривим мінаретом, замок, численні усипальні відомих діячів ісламу та численні ресторани та локанти, створюють справжні аншлаги у вихідні дні – тут просто ніде припаркуватись.
Текст та фото Романа Маленкова.
