Мідьят – ще одне місто, яке можна віднести до найгарніших у Туреччині, колишня неформальна столиця турецьких ассирійців, музей архітектури просто неба, в якому живуть люди, місто витонченого кам’яного мережива – епітетів можна знайти купу. Його можна назвати вдалим синтезом Європи і Азії в архітектурі – це глибока Азія, але на вулицях Мідьяту, які до 1915 року на 95% заселяли християни, відчуваєш себе, ніби в Іспанії чи Італії. Я наприклад порівняв би їх із Толедо та Авілою, хоча іспанські міста не мають такого масштабного витонченого різьблення по каменю, яке просто заворожує – надивитись не можна.
Мідьят, як і сусідній Мардін, часто служить декорацією для турецьких фільмів та серіалів. Турки його називають містом мов та релігій, адже їх тут чи не найбільше у країні – крім мусульман та християн, своїм релігійним центром Мідьят мають ще й єзиди. Хоча християн тут нині дуже мало – дві третини християнського населення вбили у 1915 році мусульмани, переважно курди, які заселили житла християн і нині складають 90% населення старого міста, а нове місто – сучасні багатоповерхівки, населяють переважно араби. Турки в Мідьяті становлять не більше 10%, ассирійці – пару відсотків, але вони вже відчувають себе значно комфортніше, мають свої сувенірні магазинчики і винні лавки. Вино дуже якісне. Продавець, коли дізнався, що ми із Києва, почав показувати нам хреста і казати, що він ортодокс, як і ми.
Зовсім недавно центр Мідьяту гарно відремонтували та реставрували. Відкрилися християнські храми, які ще десять років тому стояли зачиненими, з’явилися музеї, апарт-готелі, ресторани. На вулицях багато туристів із різних країн. І що добре – історичний центр Мідьяту відносно невеликий, його можна обійти години за 3-4, а потім десь пообідати у смачному закладі і відправитись на огляд навколишніх монастирів, один з яких розташований у самому місті.
Перші згадки про Мідьят датуються 9 століттям до н.е. Тоді місто називалося Матіат – в перекладі із арамейської – тодішньої мови сирійців – моя батьківщина. Ассирійці, араби, монголи, греки, османи – хто тільки не володів цим містом за його довжелезну історію. Хоча це можна сказати про усю Месопотамію, до якої Мідьят відноситься.
Мідьят – рівнинне місто, старий центр майже плоский, і на горизонті гори досить далеко, але воно насправді гірське, адже розташоване на висоті в 1070 метрів над р.м. Тут відчувається гірський клімат і зима тут досить холодна. Тому майже у кожному дворі лежать великі купи хмизу (дерев тут небагато, щоб заготовити дрова), а сушать його на високих мурованих огорожах. Це виглядає дуже колоритно – стіни, схожі на фортечні, вкриті шаром хмизу.
Текст та фото Романа Маленкова.
