За 50 кілометрів від центру іла (області) Артвін, за 20 км від грузинського кордону, понад річкою Шавшат, лежить місто Шавшат. Колись він був центром регіону населеного грузинами – Шавшадістан, назвав його Евлій Челебі у своєму опусі, але нині в місті нічого від тих давніх часів не лишилося, адже від 16 століття, ці землі є частиною османського світу. Грузини-християни давно звідси зникли, а ті що залишились – мусульмани, й не факт, що вони продовжують вважати себе грузинами. Але все таки у Шавшат треба їхати, адже за кілька кілометрів на захід від сучасного міста, між рікою Шавшат та її притокою, стоїть грузинський замок. Навіть турки не сперечаються у його походженні, адже він єдиний у Туреччині, зведений у такому стилі. Це стиль замків епохи Баградитів. Такі будували грузини у 9 столітті.
Замок поруйнуваний, але руїною його не назвеш, адже стіни та башти збереглися, просто в «обгризеному» вигляді. Майже повністю збереглася висока башта, на якій нині півмісяць із зіркою.
Замок музеєфікований. Тут є доріжки, сходи, каса, але нам не пощастило потрапити всередину. Чомусь було зачинено.
За 8 кілометрів на північний схід від Шавшату лежить село Чевізлі. Відразу скажу, що дороги в цій глухій місцині не найкращої якості. Виглядає так, що цивілізація тільки дійшла сюди, і тільки почали будувати дороги. В Чевізлі збереглася грузинська церква Тбеті, яку звели між 899 та 914 роками, часи правління Ашота Коухі, князя з династії Багратидів. Із 11 по 14 століття храм був дуже важливим релігійним центром у регіоні, але після завоювання території османами, його перетворили на мечеть.
Нині церква Тбеті (Тібеті) – не має даху, перекриттів, і стіни її досить сильно поруйновані – це результат землетрусу 1953 року. Від тих часів її ніхто не реставрував, хоча видно, що зараз нею зацікавилися, поставили інформаційну таблицю трьома мовами – турецькою, англійською і грузинською, позначили на картах…
Церква дуже цікава. Навіть в руїні вона виглядає досить велично, а її старовинні грузинські барельєфи, орнаментальні й сакральні – вони неймовірні.
Текст та фото Романа Маленкова.
