Головна > Міста та регіони > Київська область > Київ > У Музеї Однієї Вулиці на Андріївському узвозі можна доторкнутися до смерті та безсмертя одночасно.

У Музеї Однієї Вулиці на Андріївському узвозі можна доторкнутися до смерті та безсмертя одночасно.

У Музеї Однієї Вулиці на Андріївському узвозі нині можна побачити величезну колекцію посмертних масок видатних і відомих людей. І тут маємо унікальну особливість: зазвичай подібні виставки зосереджуються виключно на «своїх». У Франції — французи, в Італії — італійці, у Польщі — поляки. А на узвозі бачимо поруч і українських діячів, і іноземних знаменитостей.

Колекція народилася ще 2002 року, а вперше її показали — тоді ще не таку широку — у 2003‑му. Спершу рахунок ішов на десятки, сьогодні ж маємо більше 350 експонатів.

Посмертні маски цінуються не лише масштабом особистості, з якої їх знято. Зазвичай їх виготовляли професійні скульптори, часто дуже відомі, тож такі відливки вважаються предметами мистецтва. Існує навіть окремий напрям колекціонування посмертних масок.

«Наша збірка почалася з кількох масок, знайдених у київських художніх майстернях, — розповів директор музею Дмитро Шльонський. — Спершу збирали все підряд, але згодом вирішили зупинитися лише на оригіналах або, принаймні, перших копіях з оригіналів».

Маска Кемаля Ататюрка

Оригіналами вважаються відливки, зроблені безпосередньо зі знятої з обличчя форми. Серед таких або дуже старих копій XIX–ХХ ст., якими може похизуватися збірка, — маски Тараса Шевченка, швейцарського педагога Іоганна Песталоцці та знаменитого англійського органіста Волтера Перрота, автора музичної обробки «Київського кондака», що звучав нещодавно під час прощання з королевою Єлизаветою ІІ.

Маска Данте

Маски потрапляють до колекції різними шляхами: від закордонних музеїв, від скульпторів, які самі їх знімали, чи від нащадків. Так, маску Дмитра Шостаковича передала донька знаного скульптора Нікогайоса Нікогосяна, який її створив. Маску художника Мартироса Сар’яна подарувала його онука. Музей також відстежує продажі на аукціонах — зокрема на знаменитому eBay вдалося придбати маску Волтера Перрота.

Микола Гоголь

Деякі історії схожі на заплутаний детектив. Такою є історія маски Лесі Українки. Довгий час вона вважалася «маскою невідомої жінки» й зберігалася в діаспорі. Кілька років тому львівському музею Соломії Крушельницької її передав невідомий чоловік. Копію для Музею Однієї Вулиці виготовив відомий львівський скульптор Петро Дзиндра. Враховуючи разючу схожість із поетесою, було проведено широку експертизу, яка підтвердила: це справді посмертна маска Лесі Українки, про існування якої раніше ніхто не знав.

Леся Українка

Ймовірно, маска зберігалася в родині й була перевезена до Європи сестрами Лесі, коли вони покинули Україну. Згодом вона потрапила до людей, які вже не знали, чиє обличчя увічнене, але розуміли, що реліквія пов’язана з Україною, і повернули її на Батьківщину.

Гордістю збірки є й посмертна маска Тараса Шевченка.

Михайло Старицький
Довгий час після смерті Тараса Шевченка не було нічого відомо про зняття з його обличчя посмертної маски, допоки цією історією у 1877 році не зацікавився тодішній учень СПб Академії мистецтв, а у подальшому відомий художник та ілюстратор Опанас Сластіон (1855-1933).
Симон Петлюра
У своїх спогадах, опублікованих у 1931 році, він згадував: “В Академії мистецтв я ще застав старого, зовсім сивого натурника Тараса Михайлова, приятеля Т. Г. Шевченка. Це був дуже інтересний білий довгобородий дід із добре збереженими формами свого кріпкого, досконало збудованого тіла; бадьорий, говіркий і доволі освічений. Дід Тарас притягав до себе загальну увагу всіх студентів, що часто звертались до нього з різними розпитами про художників, професорів, про їх роботи, картини, відносини, поводження, різні анекдотичні випадки тощо…
Євген Коновалець
А про Т. Шевченка розказував мені Тарас Михайлов таке: “Маску Шевченка на мою просьбу зняв із мертвого поета старий мій приятель форматор Рєпін, що ото проти академічних воріт має свою майстерню… А я (О. Сластіон) вже добув ту маску через рекомендацію акад. П. Забелла, бо дев’яностолітній дід Рєпін не хотів розшукувати форми, що десь валялась на складі.
Садовський Микола
Коли я побачив цю маску, чудово виконану, де кожну пору видно і де ніякого ряботиння немає, як хтось писав, – я замовив дідові ще декілька штук. З однієї такої маски, що віддав я тоді небіжчику В. Л. Беренштаму, була відлита бронзова маска на заводі Шопена і переслананим у Київ”.
Тарас Шевченко
А вже до ювілейної Шевченківської виставки 1911 року О. Сластіон відлив зі свого оригіналу десяток копій, які швидко розлетілися між прихильниками творчості великого поета та художника.
В колекції Музею однієї вулиці представлений ранній відлив із форми посмертної маски Тараса, що належала родичам його близького друга Олексія Сенчила-Стефановського, який мав садибу на Узвозі, навпростець від Андріївської церкви.

Тут поставимо крапку, бо розповідь може розростися до обсягів книжки.

Відвідайте виставку — і самі побачите та дізнаєтеся більше!