Якщо у вас в голові при слові «фортеця» виникають образи міцних стін, великих веж, лицарів схожі на консерву з довгою металевою штуковиною, голодних драконів та гарнюніх принцес (ой, здається, останні персонажі зайві), то фортеці Каппадокії вас здивують.
Так, у Каппадокії крім повітряних куль є фортеці. Аж цілих три: Ургюп (Башхісар), Ортахісар і Учхісар. Щоправда схожі вони більше чи то на гігантські мурашники, чи то осині гнізда, а, як на мене, на головку сиру. Насправді, це скелі з вулканічного туфу, які почали утворюватися 10 млн років тому, після виверження відразу трьох вулканів: Ерджіяс, Мелендіз і Хасана.
Ще хети перетворили їх на фортифікаційні споруди (це саме хети перші почали поклонятися двоголовій курці, вибачте, орлу; придумали конституцію раніше Пилипа Орлика; а перед кожним словом писали nu-ну. Ну ви ну зрозуміли ну наскільки вони були круті ну в 2-му тисячолітті ну до нашої ери). Видовбані в скелях нори для захисту від ворогів потім арендували римляни, візантійці, сельджуки, османи. У XV столітті в фортеці проживало близько 3000 осіб. Водопостачання здійснювалося за допомогою водогону довжиною близько 3 км. Всередині фортеця вся порізана численними тунелями та приміщеннями. Отож не дивно, що така активна експлуатація, обвали й відколи породи призвела до того, що частина зовнішніх стін упала, відкривши стороннім усі скарби, кімнати й переходи.
Учхісар найбільша і найвища каменюка близько 60 метрів висотою у перекладі означає крайня фортеця (уч – край, хісар – фортеця). Вона лежить у однойменному селищі й навіть не задумуєшся, що його висота 1400 м над рівнем моря.
На вершину фортеці можна піднятися й насолодитися приголомшливими видами Каппадокії, сусіднім селищем Гьореме, долиною Голубів і, навіть, за гарної погоди побачити одного з творців цієї краси – вулкан Ерджіяс.
Попри розмір скелі до кінця османського періоду це було дуже маленьке село. Сьогодні ж його потрібно назвати Фотохісар, бо за кількістю фотографій ця частина земної кулі скоро обжене Ейфелеву вежу.
Звідси найкраще прямувати до всіх долин Каппадокії. Проте про них та дві інші фортеці іншим разом.
Текст і фото Сергія Щербія
