Сучасний Здолбунів – районний центр із 25-тисячним населенням. Перша згадка про місто датується 1497 роком, тоді це було село із назвою Долбунів. Назва пов’язана із родовищем крейди, яку довбали місцеві мешканці. До речі, нині на гербі міста є кайло, яким довбали ту крейду. Перша згадка назви «Здолбунів» датується 1629 роком. В той час це була територія Польщі, а із 1792 року село увійшло до складу Російської імперії.
Розвиток Здолбунова почався від 1873 року – саме тоді через село пройшла залізниця Київ – Брест-Литовськ, і з часом воно стало містечком (офіційний статус із 1903 року) і значним центром залізничників (недаремно ще одним робочим інструментом на гербі міста є залізничний ключ) – тут звели залізничну станцію та паровозне депо, а у 1910 році в Здолбунові відкрили вище залізничне училище.
Костьол Петра і Павла
Поклади крейди поряд із Здолбуновим, послужили причиною появи у Здолбунові цементного заводу. Спочатку це було невелике підприємство, яке поставили чеські колоністи брати Єлінеки у 1884 році. Спочатку це була дрібна мануфактура із ручною працею, але із часом вона перетворилася на великий завод, на базі якого виросло підприємство, яке нині є одним із найбільших в Україні – Здолбунівський цементний завод.
Із 1920 року Здолбунів 19 років перебував у складі Польщі. Перші п’ять років це був період занепаду міста, але потім почався розвиток. Здолбунів зробили повітовим центром, відкрили тут гімназію, дві семикласні, три чотирикласні, дві початкові й одну ремісничу школу.
Із 1939 року Здолбунів перебував у складі СРСР.
Головними пам’ятками архітектури Здолбунова є костьол Петра і Павла та Катерининська церква.
Церква святої Катерини
Костьол будувався римо-католицькою громадою на початку 20 століття. Його закінчили у 1908 році. В польський період храм було добудовано – величну дзвіницю, у стилі конструктивізму, звели у 30-ті роки. У радянський період храм було закрито. В ньому відкрили меблевий магазин, на дзвіницю почепили червону зірку та куранти. В ті часи будівлю називали «Здолбунівський кремль». У 1992 році храм повернули римо-католицькій громаді.
Катерининську церкву заклали у 1894 році. На її будівництво 7500 рублів дало управління залізниці, а ще 14500 рублів зібрали парафіяни. 1896 році храм збудували. Він був дерев’яним і згорів у 1910 році (з невідомих причин). Відразу почалося будівництво нового мурованого храму, яке завершили у 1914 році. Він мав сім бань – одну шатроподібну велику, та шість невеличких, з яких чотири розібрали у 1940 році. Стиль храму – цегляний модерн, із глибоким ухилом у історизм, зокрема його неоросійський напрямок із «кокошниками». В цокольному приміщенні було створено теплу церкву, освячену на честь Георгія Змієборця. В радянські часи теплий храм закрили, а от основний працював усю свою історію – це один із небагатьох храмів Рівненщини, який ніколи не закривався.
В Здолбунові є старовинна забудова, початку 20 століття. Наприклад це царська поліцейська дільниця, яка була і нквс, і кдб, і міліцією, і ще донедавна належала українській поліції, а нині служить краєзнавчим музеєм. Є у місті старі цвинтарі – польський, із цікавими гробівцями, та єврейський.
Текст та фото Романа Маленкова.
Польський цвинтар
Єврейський цвинтар
