Цитадель – це внутрішнє укріплення фортеці, фактично останній і найпотужніший рубіж оборони. В період військових дій цитадель повинна мати значний запас провіанту й боєприпасів, щоб функціонувати автономно й утримувати значний гарнізон. В Європі споруди на зразок цитаделі досить поширені (взагалі слово «цитадель» походить від італійського «cittadella» – невелике місто, відповідно кожне невелике місто в Італії, та інших європейських країнах було цитаделлю), але в Україні таких споруд збереглося небагато. Відразу згадується цитадель Білгород-Дністровської фортеці (генуезький замок) та Київська Цитадель. Про останню, до речі, туристи знають небагато, хоча майже всі її бачили – це Стара Печерська фортеця, із Лаврою, Арсеналом і величезними валами. Але наявність Цитаделі у Львові мене приємно здивувала – дуже вже хотілося, щоб у такому казковому місті була своя фортеця. Здивувало ще й те, що фортеця ця не користується особливою популярністю у туристів, хоч і розташована майже у центрі міста, на пагорбі, з якого відкриваються чудові львівські панорами.
Башта №2. Готель «Сitadel Іnn»
Башта №2 в період німецької окупації. Корпус концтабору Stalag-328 «Tsutadell»
…і тепер (2011)
Здивувала присутність на території Цитаделі великих складів, автостоянки та руїн. А ще здивував чотирьохзірковий готель «Сitadel Іnn», розташований в одній із башт Цитаделі – достойний приклад використання напівзабутої старовини. Готель красивий і цікавий, а що головне – не виглядає помпезною декорацією. Щоправда розташований він у будівлі, яка колись була «баштою смерті» німецького концтабору Stalag-328 «Tsutadell». Це зараз над гарними скляними дверима башти висить гарний сучасний ганок-дашок, а колись тут висіла табличка із написом «Звідси тільки один шлях – на цвинтар». Але про це пізніше.
До Цитаделі ведуть три вулиці: Коцюбинського (від вулиці Драгоманова), Грабовського (від вулиці Коперника) та Калича Гора. Йдіть до упора по одній з них – й ви на Цитаделі. Звідси до серця Львова – проспекту Свободи всього близько кілометра (це по Грабовського і Коперніка, а якщо ничками, то й взагалі 850 м). Тому це майже центр. Тут можна було б зробити ох-яку зону відпочинку, із парком, видовими майданчиками, розважальними закладами, але зараз тут царство складів. А одна із башт взагалі стоїть напівзруйнованою.
Будували Цитадель на узгір’ї із трьох гір: Шембека (Вроновських), Познанської (Пелчинської) і Жебрацької (Калічою). Ці гори прикривали південно-східні підступи до міста. Будівництво тривало протягом 1850-1856 рр. В цей час австрійцям необхідно укріпити свою владу у регіонах імперії, тому що революційні події 1848-1849 рр. значно похитнули її. Одним із способів укріплення влади стало будівництво потужних цитаделей у столичних містах імперії.
Башта №1
Башта №1 в період німецької окупації
…і зараз (2011)
Вентиляційні шахти німецького бомбосховища
У 1848 році революційні заворушення відбулися й у Львові. Щоб придушити повстанців, австрійці розташували артилерію на горі Шембека й почали обстріл центральних районів міста. Стратегічна висота давала можливість контролю майже над усім містом (тоді його площа була значно менша), тому, коли виникло питання, де будувати Цитадель, відразу знайшлася й відповідь.
Цитадель складалася із великого казематованого будинку казарм та шести башт – двох квадратних та чотирьох круглих. Триповерхові квадратні башти фланкували корпус казарм. На північному та північно-східному краях Цитаделі стояли дві двоповерхові круглі башти із внутрішнім діаметром 36 метрів (башти №1 та №2). На південному-заході та півдні – дві круглі двоповерхові башти із внутрішнім діаметром 18 метрів (башти №4 та №3). Всі круглі башти були гарматними й зводились за системою, запропонованою австрійським генералом Максиміліаном-Йосифом д’Есте (такі будівлі замінили традиційні бастіони й отримали назву башт Максиміліана). Оточувались башти сухим забетонованим ровом-пасткою, з якого вибратись живим було дуже проблематично. Навколо Цитаделі спорудили систему шанців та викопали глибокі рови.
Башта №3
За проектом кількість вояків гарнізону повинна була становити півтисячі, артилерія – дві батареї гармат і гаубиць (24 штуки) та дві батареї ракет системи Конгрива. Ракетами Конгрива називали довгі, заряджені порохом, снаряди із листової сталі, що були винайдені піонером ракетобудування Вільямом Конгривом. Основу снаряда перекривав перфорований металічний диск із отвором посередині. Із отвору в польоті виходив реактивний струмінь. Найкраще проявляли себе ракети Конгрива при атаках на густо забудовані міста, спричиняючи значні руйнації та пожежі. Це лишній раз підтверджує думку більшості дослідників, про те, що Львівська Цитадель будувалася не для захисту Львова від нападу зі сходу, а для захисту австрійських урядовців від львів’ян, та для залякування мешканців міста.
Як і фортеці у Києві та Керчі, Цитадель у Львові будувалася в період розквіту гладкоствольної артилерії, але буквально через десять років гладкоствольну артилерію пустили в утиль – почався період артилерії нарізної. А для останньої Львівська Цитадель не мала особливого фортифікаційного значення. Хоча австрійці довго не викреслювали Цитадель із переліку фортець імперії. У 1888 році її навіть укріпили дев’ятьма земляними фортами, що були розташовані на відстані 4 км від центру Цитаделі й контролювали основні під’їзні дороги.
Башта №4
План Цитаделі австрійських часів
Під час Першої Світової війни австрійці вирішили не боронити Львова й здали його без бою російському війську. У 1914-1915 рр. у Цитаделі розміщувався російський гарнізон.
Під час україно-польської війни у перших числах листопада 1918 року Цитадель зайняв український гарнізон. Для захоплення Цитаделі поляки організували спеціальну бойову групу «Цитадель». Основний наступ поляків був спрямований на південну башту. Після кількатижневих боїв, у ніч з 20 на 21 листопада ця башта була взята. З тих пір і стоїть вона напівзруйнованою. Біля її мурів періодично проводять історичні реконструкції польської атаки на Цитадель.
Західна квадратна башта
Напівбашта корпусу казарм
Корпус казарм в період німецької окупації. Концтабір Stalag-328 «Tsutadell». Малюнок Е.Леже. 1943 р.
Із 1918 року в Цитаделі стояв полк польської піхоти, для якого було зведено додаткові бараки. Одночасно на горбах Цитаделі планували звести стадіон, та спорудили ковзанку. На цій ковзанці тренувались хокейні команди Львова. Ймовірно, саме тут випробовував свій «винахід» хокейний голкіпер Микола Скрипій – захисну воротарську маску, виготовлену із старого польського шолому та дротяної сітки (хоча у ці ж роки схожі маски спорадично «винаходили» і в США, і в Англії).
Після захоплення Львова німці створили у цитаделі страшний концтабір Stalag-328 «Tsutadell». Територію огородили двома рядами колючого дроту, охоронними вежами та дотами (по схилах). Окремо колючим дротом обнесли башту №2 (ту саму, де готель) – це була найсуворіша зона концтабору.
Корпус казарм
Через концтабір Stalag-328 «Tsutadell» пройшли близько 280 тисяч в’язнів. Половина з них залишились тут навіки. Люди помирали від жорстоких тортур, голоду, хвороб… Нацисти розстрілювали та труїли військовополонених, навмисно поширювали інфекційні хвороби, зокрема сипний тиф. Найважчі умови були взимку – тоді в’язні масово гинули від холоду у неопалюваних приміщеннях Цитаделі. Особливо несолодко доводилось євреям… Трупи спалювали у величезних вогнищах розведених на подвір’ї.
У повоєнні часи в Цитаделі розмістили частини Прикордонного військового округу. В одній з башт зробили склад хімічної зброї. Пізніше військових «виселили» з Цитаделі. Тут розташувались склади виробничого об’єднання «Електрон». Але в період незалежності «Електрон» вже не мав що тут зберігати, тому башти й казарми залишили.
Вхід до одніє з потерн
Зараз у корпусі казарм відділення «Volksbank» (квадратні башти теж орендуються). У башті №1 розташоване книгосховище бібліотеки імені Василя Стефаника, в башті №2 – готель, башта №3 перебуває у напівзруйнованому стані, а №4 відреставрована, але стоїть пусткою із 2007 року. Збереглися вали та потерни Цитаделі, а також німецькі бомбосховища й кілька дотів.
В Інтернеті постійно пишуть, що Львівська Цитадель – найкраще збережена фортифікаційна споруда середини 19 ст. в Україні. Але не гірше збереглися багато споруд у фортеці «Керч» (наприклад цитадель – форт «Тотлебен»), та й у Київській фортеці, наприклад, Госпітальне укріплення збереглося не гірше (за площею та обороноздатністю Госпітальне укріплення можна порівняти із Львівською Цитаделлю). Вислів про найкращу збереженість є некоректним ще й тому що площа Цитаделі близько 30 га, а площа фортеці «Керч» – понад 400 га, а Київська фортеця взагалі перевищує 900 га.
Років вісім тому я вперше дізнався про неї (пізно, але я ж не львів’янин) й уявляв собі її зовсім іншою – меншою й спотвореною радянським періодом (видозміненим до невпізнанності). Але Цитадель виявилась прекрасним об’єктом, маловідомим, але відповідно й менш попсовим. Але як же врятуватися від попсовості? Я ж розумію, що навіть своїм постом я сприяю поширенню цього, ох як нелюбимого мною явища.
Текст та фото Романа Маленкова
