Жовква

В Жовкві я хотів побувати давно, але ніяк не вдавалося. Пам’ятаю як під час однієї з експедицій на Львівщину я чекав автобуса на Кам’янку-Буську, а поряд відходили маршрутки на Жовкву… Правда і Кам’янка мене не розчарувала (тиждень ми досліджували місто та його околиці, описуючи екологічну ситуацію траси газопровода), але все-таки хотілося до Жовкви. І ось цього літа (2010) мені все-таки пощастило сюди потрапити (знову під час робочої поїздки).

Жовква зараз і  у ХVIII столітті (акварель Емануеля Кронбаха, 1820-ті роки)

Жовква справдила мої очікування. Навіть більше. Монастирі, старовинні житлові будівлі, торгові кам’яниці, дерев’яні церкви, фортифікаційна синагога і, звичайно, замок… Мальовнича площа Ринок на фоні похмурої (погода тоді була відповідна) тіні пагорбів Розточчя. Супер! А ще вразило розташування будівель, які свого часу формували місто-фортецю. Кажуть, що воно якесь, типу, ренесансне. Типу з чітким плануванням, як місто-сонце. Ну не знаю. В ренесансах не розбираюся. Але я більше ніде не бачив, щоб поміж фортифікаційними спорудами 17 століття проходила сучасна автомобільна траса (Т1425), й щоб автівки аби проїхати через місто, проїжджали двома фортечними брамами.

ПРО РОЗТАШУВАННЯ

Жовква розташована за 25 кілометрів від Львова. Майже прямо на північ. Дістатись сюди можна маршруткою із львівської автостанції №2 (ходять маршрутки досить часто, їхати з-півгодини). Якщо власним транспортом (знову ж зі Львова), то із вулиці Богдана Хмельницького на північній околиці міста потрібно звернути ліворуч. Дорога на Жовкву проходить недалеко від мальовничої гряди Розточчя. Під нею ж (грядою) лежить і Жовква.

Вічева (Ринкова) площа

Панорама Жовкви в кінці XVII ст. (реконструкція Ольги Оконченко)

Розташування пам’яток Жовкви: 1) замок; 2) ратуша; 3) костьол Св. Лаврентія; 4) Василіанський монастир; 5) Домініканський монастир; 6) синагога; 7) Глинська брама; 8) Звіринецька брама; 9) житлова забудова; 10) Троїцька церква

Околиці Жовкви мають дещо цікаве для туристів, але найбільший інтерес становить центральна частина міста, яку традиційно для польських міст займає площа із майже банальною назвою – Ринок (банальності назві додає те, що майже ніде на цих площах ринків не збереглося, хіба що кілька сувенірних розкладок). Площа Ринок досить велика, як для райцентру із 13-тисячним населенням. До неї приурочені всі основні пам’ятки: замок, ратуша, костьол Святого Лаврентія, Василіанський монастир, а трохи далі Домініканський монастир та синагога.

Замок стоїть у південно-західній частині колишньої фортеці. Це прямокутна в плані будівля з чотирма великими наріжними баштами (щоправда південно-західна башта зруйнована) та великою надбрамною баштою. З внутрішнього боку до замкових мурів прибудовано чотири будівлі, які свого часу були житловими. Нині більша частина приміщень замку стоїть пусткою (типу на реконструкції). Фасадна частина замку починаючи від 2003 року зазнала косметичного ремонту, тому виглядає досить привабливо. А ось до замкового двору краще не заглядати (там працює важка техніка, можна потрапити під камаз).

Центр Жовкви на Google Maps

На північ від замку із західного боку стоять ратуша, міська брама, костьол Святого Лаврентія та одна із оборонних веж міської фортеці (нині дзвіниця храму). Ринкову площу (зараз вона називається Вічевою) оточує двоповерхова міська забудова. За один квартал від площі, знову ж з північного заходу стоїть Василіанський монастир – нагромадження різновікових будівель, із яких наймолодшою є церква Серця Христового (перебудова закінчилася у на початку 20 століття).

Якщо пройтися від площі вуличкою на північний схід – потрапите до синагоги. Зараз ця унікальна культово-фортифікаційна споруда перебуває на реставрації (судячи із її стану цей перманентний процес триває вже досить довго). А на схід від Вічевої площі (за півкварталу) реставрується ще одна культово-фортифікаційна будівля – оточений мурами Домініканський монастир. На тій само вулиці (Львівській), але вже за кілометр від центру Жовкви розташовано дерев’яну Троїцьку церкву. Це теж вагома пам’ятка міста. Ближче до площі стоять будівлі колишнього монастиря феліціанок (за архітектурою нічого особливого, але теж цікаво).

Центр Жовкви з боку Свині

Вічева площа та замок

Замкова надбрамна вежа та ратуша

У Жовкві є ще одна дерев’яна церква. Розташована вона у передмісті Винники. Саме з нього починалася Жовква, але це вже історія. А про історію буде далі.

ПРО ПАМ’ЯТКИ

Як не крути, але головною пам’яткою Жовкви є замок. Заклали його у 1594 році, а будівництво закінчилося у 1606-му. Керував будівництвом відомий польський архітектор Павло Щасливий, а фінансував будівництво засновник Жовкви Станіслав Жолкєвський. Замок виріс в межах вигину утвореного річкою із назвою Свиня (ну назва така, що тут зробиш). Колись замок оточували ще й земляні вали з бастіонами – звичайно дотепер вони не збереглися.

Після Жолкєвських замком володів Данилович, а пізніше – його внук – польський король Ян ІІІ Собєський. Останній вибрав замок однією із своїх резиденцій. Саме тоді замок перебудували і розкішно оздобили. Це став замок-палац. А ще виразніших палацових рис він набув у 40-ві роки 18 століття, коли ним володів Михайло Радзівілл.

Північний бік замку

Замок з південного боку. Південно-східна башта

Замок зсередини

Неприємності для замка почалися в останні десятиліття 19 століття. Тоді ним володів Артур Глодовський. Він почав розпродавати будівлю на будматеріали (саме тоді зникла південно-західна башта). А пізніше у замку була пожежа… Будівля занепала. Вже у 21 столітті розпочалася реставрація замку, яка з перемінним успіхом триває і нині.

Поряд із замком стоїть міська ратуша. Ця будівля гармонійно вписується в архітектурний комплекс Вічевої площі, але будувалася вона значно пізніше за замок – аж у 1939 році. Я б і не здогадався, якби не прочитав. Із 1687 року посеред площі Ринок стояла інша ратуша. Її збудував архітектор Павло Бебер. Але у 1832 році будівлю розібрали через аварійний стан. Понад сто років Жовква була без ратуші. Сучасну будівлю звів місцевий архітектор Броніслав Віктор на місці військових казарм.

Ратуша (1939 р.)

Глинська брама

Поряд із будівлею ратуші стоїть Глинська брама. Це вдала реконструкція споруди, розібраної у 1964 році радянськими військовими (бач вузькою вона була для танків). Відбудували браму у 1990 році.

Колись (на початку 17 століття) Жовква мала чотири брами. В оригіналі збереглася лише одна – Звіринецька. Стоїть вона на схід від замку.

Поряд із Глинською брамою височіє костьол Святого Лаврентія. Колись це був головний храм Жовкви. Будували храм дванадцять років (1606-1618) як родову усипальню Жолкєвських. Під ним поховано Станіслава Жолкєвського, його дружину та сина, а ще родину Даниловичів, Якуба Собєського (батька польського короля) та багатьох польських магнатів. За це костьол користується великою повагою серед поляків (переважно приїжджих, адже майже всіх місцевих виселили після ІІ Світової до Польщі). Ним опікується польська армія та відділ реставрації Варшавської політехніки.

Костьол Святого Лаврентія вважається однією з кращих ренесансних архітектурних споруд України. Особливо велику цінність має його головний вхід, обрамлений різьбленим порталом. Будівництвом храму керували декілька відомих архітекторів, зокрема Павло Щасливий, Павло Римлянин та Амброзій Прихильний. Свого часу приміщення храму прикрашали картини відомих польських художників. Нині вони „роз’їхались” по різноманітним музеям.

Костьол Св. Лаврентія (1606-1618 рр.)

Колишня оборонна вежа. Нині дзвіниця

Поряд із костьолом Святого Лаврентія стоїть висока вежа, яка колись була оборонною, а нині виконує функції дзвіниці. За невеликий нахил її називають „малою Пізанською вежею”.

З двох боків Вічева площа забудована двоповерхівками 17 століття. Серед них особливо цікавою видається кам’яниця з аркадною галереєю. Свого часу перші поверхи цих будинків займали крамниці. Нині тут теж різноманітні заклади торгівлі.

Забудова площі Ринок (Вічева)

Поряд із площею розташовано два монастирі: Василіанський та Домініканський. Василіанський монастир бере свій початок у 1612 році – тоді почали будувати церкву Серця Христового. Храмом опікувався польський король Ян ІІІ Собєський. У 1691 році він привіз сюди мощі Святого Івана Сучавського. Тоді ж храм „заселили” представники греко-католицького ордену Василіан. Вони заснували монастир і почали його розбудову, але більшість будівель монастиря мають молодший вік. Так дзвіницю звели у 18 столітті, друкарню – у 19-му, решту корпусів – вже у 20-му. На початку 20 століття за проектом професора Львівської політехніки Едгара Ковача докорінно перебудували головний храм монастиря. Від старого тоді залишився лише портал бічного входу. У 1932-1934 рр. церкву вкрили новим розписом, але в радянські часи він був частково затертий. Монастир закрили, в його приміщеннях розмістили господарські установи.

У 1990 році храм Серця Христового та частину монастирських приміщень повернули вірянам.

Василіанський монастир

Основу Домініканського монастиря становить церква Святого Йосафата. Її збудували у 1653-1655 рр. за моделлю неаполітанських храмів Італії (такі храми у 17 столітті модно було зводити і у Львові). Будівництво костьолу профінансувала Теофілія Собєська. Це мала бути усипальня для сина Теофілії – Марка. Згодом у храмі поховали і саму фундаторку. Надгробки Собєських збереглись дотепер.

Костьол Святого Йосафата, а згодом монастир Отців Домініканців, входив до складу міських укріплень. До нашого часу збереглися монастирські мури, та одна з потужних наріжних башт.

Келії монастиря були збудовані у другій половині 18 століття, тоді ж набув сучасного вигляду (не стосується облупленого тиньку та бляшаного даху) костьол Святого Йосафата.

Домініканський монастир

В радянські часи обитель закрили. В будівлях розмістили казарми та стайні. Вірянам будівлі повернули вже у період незалежності. Останні роки триває реставрація монастиря.

В північній частині міста-фортеці збереглася ще одна визначна пам’ятка – синагога. Збудували її у 1692-1698 роках за проектом Петра Бебера. Будівля також увійшла в систему міських укріплень, адже мала товстелезні, укріплені контрфорсами мури. Як і більшість будівель Жовкви 17 століття, синагогу звели у стилі ренесансу.

У 18-19 століттях синагога була культовим і культурним центром єврейського кварталу. З приходом радянської влади іудейську святиню було закрито. А у період німецької окупації в ній сталася значна пожежа, після якої вціліли лише потужні мури.

Жовківська синагога стала своєрідним еталоном ренесансної синагоги. Її архітектуру часто використовували як прототип для будівництва синагог у інших містах. Вона є дуже цінною пам’яткою для євреїв й відома у всьому світі. Її навіть занесено до списку „100 пам’яток світу, що перебувають у загрозливому стані”. Цей список ведеться Нью-Йоркським фондом світових пам’яток. Частково на кошти фонду у 2000 році розпочалася реставрація святині, але зовнішніх ознак цієї реставрації не помітно ще й досі (якщо не вважати такими високу дерев’яну огорожу). А вже десять років пройшло.

Синагога (1692-1698)

В ідеалі у відреставрованій будівлі синагоги збираються створити Єврейський центр Галичини.

За межами фортеці на вулиці Львівській розташовано дерев’яну Троїцьку церкву. Цей храм вважається шедевром дерев’яної архітектури Галичини. Його збудували у 1720 році на кошти парафіян.

Троїцька церква триверха, тризрубна, має розміри 23,8х7,3 м. Іконостас церкви, який складається з 50-ти ікон, був виготовлений у 1728 році. Вражає різьблене внутрішнє оздоблення храму.

Нині Троїцька церква перебуває у прекрасному стані, хоча дещо не пасує їй кам’яна прибудована ризниця (ну як на корові сідло). Особисто моя думка – суперавтентичний, але занадто похмурий храм, зведений за еталоном церков Львівщини (хоча можливо він і сам став еталоном для більш пізніх храмів).

Троїцька церква (1720)

Колишній монастир феліціанок

Є у Жовкві ще один дерев’яний храм – старіший за Троїцьку церкву, але менш унікальний. Розташований він у північно-західній частині міста, на березі річки Свиня. Але, за словами місцевих мешканців, знайти його не просто. Часу на такі пошуки в мене не було, та й пріоритети я вибрав інші – побачити якомога більше у Жовкві (пішов би шукати дерев’яну церкву Різдва Богородиці – не вистачило б часу на детальний огляд пам’яток центру міста).

На вулиці Львівській розташовані будівлі колишнього монастиря феліціанок. Його історія почалася у 1624 році із будівництва дерев’яного храму. Через три роки при храмі відкрили міський шпиталь. А у 1735 році храм та шпиталь були перебудовані у камені. Ще одна перебудова відбулася у 1861 році. Після неї й з’явився монастир феліціанок. У радянські часи його закрили, а вже у 1994 році будівлі монастиря передано Українській Автокефальній Православній церкві, яка відкрила тут церкву Святого Лазаря.

Крім описаних пам’яток у Жовкві збереглося чимало житлових, адміністративних та господарських будівель 19 століття.

ПРО ІСТОРІЮ

Місто Жовква виникло на місці села Винники (чи то в самому селі). Це село було досить давнім. Перша згадка у літописі про нього датується 1368 роком. Із 1588 року Винники належали польському магнату Станіславу Жолкєвському, який вирішив на землях села збудувати місто. Будівництво почалося із 1594 року, а у 1603 році Жолкєвський, який був на той час коронним гетьманом, у нагороду за військові заслуги, отримав від короля дозвіл назвати місто Жовквою (згодом назва трансформувалася у Жовкву) та наділив його Магдебурзьким правом.

Міська забудова

Будівництво Жовкви велося за зразком „ідеальних міст” вимріяних італійськими архітекторами. Чітко розкреслювалось вуличне планування, яке опиралося на розміщення в центрі ринку, а з боків – фортечних мурів та інших фортифікацій. Архітекторам майже вдалося втілити задуми Жолкєвського ще до його смерті (1620 р.), але розвивалося місто і пізніше, адже володіли ним дуже багаті польські роди (зокрема згадуваний вище король Ян ІІІ Собєський). Місто вважалося не лише одним із найгарніших у Польщі, але й одним із найміцніших. Крім польського короля воно слугувало резиденцією московському царю Петру Першому (чотири місяці провів він у Жовківському замку під час Північної війни).

Після розпаду Польщі і фактично до сьогодення Жовква розвивалася мляво. Під час ІІ Світової війни її спалили радянські війська, а у 1951 році назву міста змінили на Нестерів (на честь відомого льотчика Петра Нестерова, який загинув неподалік від міста). Історичну назву місту повернули у 1992 році.

Жовква один з головних туристичних центрів Львівщини. Із 1994 року – це Державний історико-архітектурний заповідник, а із 2003 року у місті триває масштабна реставрація-реконструкція.

Текст та фото Романа Маленкова

Міська забудова