Грем’яче

Мальовничий краєвид із старовинною церквою на пагорбі над ставом – цим запам’яталося Грем’яче. А ще жіночкою, яка мало не бігала за нами, забороняючи фотографувати церкву, навіть здалеку. «Батюшка не благословляє!» – горлала вона. Після того ніхто не питав якої конфесії прекрасна церква святого Іллі.

Село відоме із 1556 року, коли воно належало родині Острозьких. Тоді воно називалося «Гримяче», і лише із початку ХХ століття «и» замінили на «е». Науковці стверджують, що назва походить від особистого імені засновника (чи першого власника), якого звали Гримяк, чи Гримко, чи якось так. Хоча можливо назва веде своє коріння від слова «гримати».

Нині у Грем’ячому мешкає трохи більше тисячі осіб. Раніше воно було меншим і навіть не мало власної церкви, тому записувалось як «деревня». Історія села гарно розписана у Вікіпедії, тому я повторювати її не буду. Церква ж у селі, яку я ідентифікував як старовинну, була збудована всього два десятиліття тому. Будівельники гарно постаралися – храм святого Іллі вийшов досить ефектним і різностильовим, що і збило мене із пантелику: думав старовина, а воно новобудова. Але виглядає симпатично, особливо в оточенні горбистого ландшафту.

Текст та фото Романа Маленкова

50.362985, 26.420102 Дивитись на мапі Google Maps