Один з найбільших дендропарків України, площа якого сягає 309 га. Заснований він в 60-х роках XIX століття графом П.А. Кочубеєм. На відміну від багатьох наших українських парків окремі рослини (сосна Веймутова, ялина канадська, смерека бальзамічна, модрина європейська і сибірська, туя західна, гледичія, бундук, бархат амурський та ряд інших) висаджені тут не поодинокими, а великими масивами – то чистими, то змішаними за типом лісових культур. Великі галявини теж незвичних для наших парків розмірів – від 10 до 30 га. Напередодні ВВВ в 1940 році на цих ділянках лісництво почало закладати хвойні культури, що звичайно зіпсувало окремі мальовничі краєвиди.
На кінець XIX століття в паркі зростало 382 види дерев і кущів. За площею перше місце посідали хвойні культури. Найбільша різноманітність рослин була біля палацу та на місці так званого Старого парку. В 1937 році було зафіксовано 150 видів дерев і кущів. Парк був закладений в природному або ландшафтному стилі. З усіх сторін обсаджений лісозахисними смугами. З півдня, півночі і заходу насадження складаються переважно з дубів, липи, береста, в’яза, клена гостролистого і татарського, явора, ясена, білої акації, шипшини, глоду.
У підліску зростають крушина, жостір, ліщина, бруслина. Із сходу переважають хвойні породи: сосна звичайна, ялина європейська, смерека європейська, модрина європейська. У центрі парку містилося так зване Хиврене море – притока Супою. Ця водойма була розчищена, заглиблена і перетворена на чудовий ставок, який існує і тепер. Поруч з першим ставком був влаштований другий, нижній. На ньому насипано штучний острів. На берегах ставків і на острові насаджені верби, лози, тополі.
Щоб відкрити перспективний вигляд на протилежний берег ставка від колишнього палацу Кочубея, була зроблена широка долина із схилом до ставка, а на протилежному його березі, на віддалі 700-750 метрів, насипана гірка “Арарат”. На ній споруджено павільйон мальовничої архітектури, посаджена група хвойних порід. З уцілілих до цього часу залишились такі декоративні породи: ялина канадська колюча, ялина європейська плакуча.
Долина теж була обсаджена різними, переважно іноземними, деревами та чагарниками, більшість із яких загинула від вирубування та відсутності догляду. Від панського маєтку радіально розходилися алеї. Вони були обсаджені з обох боків одним видом дерев у два-чотири ряди. Збереглися на цей час дві алеї: медово-липова та каштанова. Окрасою та гордістю парку є могутній 400 річний дуб велетень. Біля дуба зростає струнка красуня-сосна чорна, яка за формою крони нагадує тризуб чи арфу. Зараз на жаль в парку залишилось до 45 видів дерев та кущів.
Текст та фото Маленкова Ростислава
