Розташування: м. Київ
Площа: 4525,52 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Юридична адреса: 03035 м. Київ, вул. Урицького, 35, корпус 1
Тел./факс: 8 (044) 521-02-72
Е-mail: golospark@ukr.net
Сайт: http://www.nppg.gov.ua
В місті Києві відповідно до Указу Президента України від 27 серпня 2007 року № 794 створено Національний природний парк “Голосіївський”. Парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України. Загальна площа парку 4525,52 га, з яких 1888,18 га надані йому в постійне користування.
Територія національного природного парку „Голосіївський” знаходиться в південній частині м. Києва, на захід від Дніпра на крайній півночі лісостепової фізико-географічної зони. Північна частина парку включає урочища з переважанням широколистяних лісів, таких як Голосіївський ліс (разом з прилеглим до нього Голосіївським парком ім. Максима Рильського), урочищами Теремки і Бичок. Південна частина парку – це піщана надзаплавна тераса Дніпра, вкрита переважно сосновими та сосново-дубовими лісами. Ця тераса перетинається річкою Вітою (або Сіверкою), яка розгалужена на кілька рукавів. У її долині знаходиться значний масив боліт із вільховими лісами.
Урочище Голосіївський ліс знаходиться в межах Київського лесового плато. Ґрунти тут відносно багаті, сформовані на лесових відкладах. У Голосіївському лісі знаходяться дві потужні яружно-системи балок – Дідорівська у його північно-західній частині і Китаївська у східній частині, які визначають горбистий рельєф урочища. По днищах головних балок протікають струмки, на яких створено каскади ставків. В деревостані Голосіївського лісу переважають граб звичайний і дуб звичайний. Часто значною є участь кленів польового і гостролистого, липи серцелистої, ясена звичайного. Ліс переважно старий, майже по всьому лісу трапляються дуби віком понад 200 років, а інколи – більше 300 років. Збереженості цього лісу сприяло знаходження його поблизу (а пізніше – в межах) м. Києва, а також належність до монастирських володінь. В трав’яному ярусі лісу влітку найчисельнішим видом є розрив-трава дрібноквіткова, значне поширення якої є наслідком високого рекреаційного 
навантаження на цю територію. Із інших трав’яних видів як домінанти трапляються яглиця звичайна, осока волосиста, зеленчук жовтий, зірочник ланцетолистий. Звичайними видами є копитняк європейський, купина багатоквіткова, підмаренник запашний, фіалка запашна. Навесні чисельними є кілька видів ефемероїдів – рослин, які вегетують, цвітуть і плодоносять лише у весняні місяці, а пізніше всихають. Це анемона жовтецева, пшінка весняна, рясти ущільнений, порожнистий і проміжний, зірочки жовті та маленькі, зубниці п’ятилиста та бульбиста, проліска дволиста. У днищах балок в місцях, які збереглися від затоплення при створенні ставків, є невеликі ділянки лісу з вільхи чорної. Трав’яний ярус вільхових лісів сформований такими вологолюбними видами, як гравілат річковий, осока побережна, зірочник гайовий, жовтяниця черговолиста, яглиця звичайна.
Голосіївський парк імені Максима Рильського – це територія, яка за своїми природними умовами дуже близька до Голосіївського лісу. Однак вона значно більше трансформована. Великі площі в цьому місці займають штучні насадження дерев неприродного флористичного складу. Тут також є каскад ставків (Горіховатський каскад) і ділянка вільхового лісу по днищу балки.
Урочище Теремки являє собою вирівняну, без ярів і балок, плакорну територію з переважанням лісової рослинності. Сухіші ділянки зайняті здебільшого грабово-дубовим лісом. Характерною для цього лісового масиву є висока участь черешні. Є ділянки з домінуванням липи. На вологіших ділянках участь граба в деревостані знижується, тут переважають чисті дубові ліси. Як і в Голосіївському лісі, в Теремках є багато старих дерев. В трав’яному ярусі переважають розрив-трава дрібноквіткова, цирцея звичайна, медунка темна. Весняних ефемероїдів майже немає. В урочищі Теремки є кілька галявин з лучною рослинністю площею від 0,1 до 1 га. Домінує на цих луках найчастіше костриця лучна, місцями – райграс високий, грястиця збірна, щучник дернистий, осока шершава.
Урочище Бичок знаходиться в заплаві Дніпра. В ньому переважає лісова рослинність. В деревостані найчастіше домінує дуб звичайний, характерною є домішка в’язів гладенького та граболистого, тополь чорної та білої.
Заплавний ліс урочища Бичок
Лісове озеро напівштучного походження Шапарня у південній частині НПП
В соснових лісах південної частини парку типовими домінантами трав’яного ярусу є куничник наземний, куничник тростиновий, конвалія травнева, орляк, купина пахуча, костяниця. Звичайними рослинами цих лісів є дзвоники круглолисті, золотушник звичайний, костриця овеча, мітлиця тонка, нечуй-вітри зонтичний і волохатенький, осоки вереснянкова й весняна, перестріч лучний, перлівка поникла, суниці звичайні. Як правило, є моховий покрив, але розвитутий він слабше, ніж, наприклад, у поліських лісах. Ці ліси зазнавали інтенсивної експлуатації, в тому числі протягом останніх років, коли вони вже входили до зони регульованої рекреації Голосіївського регіонального ландшафтного парку. Велику площу тут займають вируби і незімкнуті лісові культури. Краще збереженими є соснові ліси, які входять до складу ботанічного заказника загальнодержавного значення „Лісники”. Вони займають близько половини цього заказника (його східну частину).
Західна частина заказника зайнята в основному листяними лісами, в тому числі заболоченими. Найбільшу площу тут займають вільхові ліси. У деревостані як правило є домішка ясена і в’яза граболистого. Найпоширенішим домінантом у заболочених вільхових лісах є осока побережна. Типовими видами цих лісів є вовконіг європейський, живокіст лікарський, жовтець повзучий, калюжниця болотна, осока видовжена, паслін солодко-гіркий, півники болотні, підмаренник болотний, розрив-трава звичайна, смородина чорна, теліптерис болотний. На пристовбурних підвищеннях, створених деревами вільхи, ростуть види широколистяних лісів помірного зволоження: бруслина європейська, клен польовий, кропива дводомна, ожина, розхідник шорсткий, свидина кров’яна, щитник шартрський. В дещо менш зволожених місцях формуються вільхові, ясенові, дубові ліси, в трав’яному ярусі яких влітку переважають яглиця звичайна, розрив-трава звичайна і дрібноквіткова, розхідник шорсткий, а навесні – пшінка весняна і анемона жовтецева. У ще сухіших умовах формуються ліси, деревостан яких представлений переважно ясеном, грабом і дубом. В травостої влітку переважають яглиця, копитняк європейський, зірочник ланцетолистий, навесні – ряст поржнистий і анемона жовтецева.
На території заказника є кілька лучних галявин. Деякі з них знаходяться на піщаних ділянках серед соснового лісу. В травостої тут найчастіше домінує куничник наземний. Характерними видами цих сухих лук є волошка сумська, юринея волошковидна. В більш знижених місцях формуються луки з переважанням грястиці збірної, пирію повзучого, костриці лучної, тонконога лучного, щучника дернистого. В заказнику „Лісники” знаходиться озеро Шапарня.
На території національного природного парку „Голосіївський” виявлено 1 вид судинних рослин з Європейського Червоного списку, 5 видів з Додатку І Бернської конвенції, 17 видів з другого видання Червоної книги України.
До Європейського червоного списку занесені козельці українські, відмічені в заказнику Лісники. Із Червоної книги України на території парку виявлені такі види рослин: підсніжник білосніжний (Голосіївський ліс), коручка чемерниковидна (Голосіївський ліс, Лісники), коручка темно-червона (південна частина парку), водяний горіх плаваючий (Голосіївський ліс), цибуля ведмежа (Голосіївський ліс, Лісники), булатка довголиста (давня знахідка в Голосіївському лісі), любка дволиста (Голосіївський ліс, Лісники), гніздівка звичайна (Голосіївський ліс, Лісники, Теремки), лілія лісова (Голосіївський ліс, Теремки, Лісники), вовчі ягоди пахучі (Лісники.), зозулинець болотний (Лісники), ковила дніпровська (Лісники), пальчатокорінник м’ясочервоний (Лісники), пальчатокорінник Фукса (Лісники), сальвінія плаваюча 
(Лісники), сон чорніючий (південна частина парку, в т.ч. заказник Лісники), зозулині сльози яйцевидні (Теремки, Лісники). Із Додатку І Бернської конвенції на території парку зростають змієголовник Рюйша, сон широколистий та юринея волошковидна, виявлені в південній частині парку, в т.ч. в заказнику „Лісники”, а також водяний горіх плаваючий і сальвінія плаваюча, занесені і Червоної книги України.
Із червонокнижних хребетних тварин у парку зареєстровані мідянка, сірий сорокопуд (зимує), кутора мала, широковух європейський, горностай, борсук, видра річкова. В минулому на цій території відмічалися вечірниця мала, вечірниця велетенська, підорлик великий.
Парк проводить екологічну освітньо-виховну роботу та є центром організації екологічної освіти та виховання населення. Парк сприяє розвитку природоохоронного та екологічного руху, екологічного виховання шкільної та студентської молоді, поширює нові методики екологічного виховання, розробляє рекомендації щодо формування екологічної етики й естетики. Налагоджується співпраця з громадськими організаціями екологічного спрямування з метою більш активного залучення громадськості до вирішення природоохоронних проблем парку і м. Києва в цілому.
Національний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді Міністерства освіти і науки України та Національний природний парк “Голосіївський” вирішили об’єднати зусилля та спрямувати наявний науковий та педагогічний потенціал на екологізацію свідомості населення. Національний еколого-натуралістичний центр, заснований у 1925 році, має величезний досвід роботи з екологічної освіти та виховання молоді і співпраця з нещодавно створеним Національним природним парком “Голосіївський” може дати нові перспективи щодо екологізації освітнього процесу та реформування освіти.
Озеро Дідорівка у верхній течії Голосіївського струмка
З метою поширення екологічних знань серед учнівської молоді та педагогів на території національного природного парку «Голосіївський» будуть проводитись навчальні екскурсії, спільні конкурси. Вже сьогодні це такі заходи як Всеукраїнський конкурс школярів та учнівської молоді «Вчимося заповідувати», «Мій рідний край», «Біощит».
В парку планується організувати візит-центр. На його базі, крім еколого-освітньої роботи, пропонується запровадити навчання та державні курси з підвищення кваліфікації працівників з рекреаційної та еколого-освітньої діяльності заповідників та національних парків України.
