Це – десь посередині між Чортковом і Бучачем. В Білобожницю ми попали під час справжньої бурі: несе потемніло, почалося страшна злива, а вітер був такий, що машину носило по дорозі. Тому вийти з машини в Білобожниці більш, ніж на хвилину, не виявилося можливим.
Білобожниця вперше згадується у 1581 році. Протягом XVI – XIX століть Білобожниця мала статус містечка і мало свій герб, про що свідчать знахідка війта Білобожниці Франца Борисикевича наприкінці ХІХ століття у Галицькому Намісництві документи. Навіть на в’їзді та виїзді із поселення стояли таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця».
Неоготичний мурований костел у Білобожниці спорудили у 1907 році. В середині 30-х років поруч з ним збудували парафіяльний будинок. Радянська влада закрила храм у 1946 році, розмістивши в ньому склад контори із заготовлення шкіри. В парафіяльному будинку розмістили спочатку поліклініку, а згодом – аптеку. У 1979 році костел зруйнували, а на його місці влаштували автобусну зупинку. У 1994 році з відродженням римо-католицької громади у парафіяльному будинку влаштували каплицю. Протягом 1999 – 2001 року споруджено новий костел, який освятили під титулом свв. Апостолів Петра і Павла. Нещодавно до костелу з Польщі передали образ Білобожницької Божої Матері, якій створено у 1936 році.
Крім того у селі є Преображенська церква (1991 рік), та щойно збудована греко-католицька. Донедавна на міському цвинтарі стояли руїни каплички-усипальниці власників села. Станом на літо 2010 року каплиця була вже повністю зруйнованою.