Кошилівці

У селі Кошилівці, що лежить на березі річки Джурин на шляху з Товстого (Тлустого) до Язлівця, знаходиться ще один оборонний середньовічний храм. Як і Георгіївська церква у Касперівцях, Успенський храм в Кошилівцях нещодавно був зіпсований попами.
Але спочатку, про приємне: з Кошилівців родом відома усім Баба Параска (Королюк Параска Василівна) – активна учасниця так званої Помаранчевої революції у 2004 році. Щоправда, шукати там її годі: проживає вона у селі Дорогичівка, так само Заліщицького району. А ще, у 1870 році біля Кошилівців проводились археологічні розкопки, які дали поштовх для відкриття та вивчення Трипільської культури на території Східної Галичини.

Оборонна церква Успіння Пресвятої Богородиці постала у XVI столітті, про що сповіщає різьблений напис на фасаді дзвіниці: «1564». Як і більшість подільських храмів, вона тридільна. Незвичність її в тому, що церква «комбінована»: складається з двох ярусів. Перший ярус – мурований з товстими стінами і двома контрфорсами, що прилягають до бабинця із заходу. Колись над бабинцем підвищувалася оборонна башта, розібрана у XVIII столітті. Пізніше, у ХІХ столітті, у вівтарної частині з’явилася кам’яна прибудова.

Другий ярус храму – дерев’яний. Щоправда, сьогодні ви цього не побачите: новітні горе-«реставратори» пару років тому вкрили дерев’яні верхи бляхою, імітованою під пофарбоване в синій колір дерево. А взагалі, другий ярус більше нагадує окрему триверху дерев’яну церкву, ніж частину оборонного храму. Але так було не завжди: раніше храм мав кам’яні склепіння, які були замінені на дерев’яні верхи у XVIII столітті.

На захід від церкви стоїть двоярусна дзвіниця з наскрізним проїздом, яка раніше слугувала в’їздом на храмове подвір’я. Перший її ярус мурований із товстими стінами. Другий являє собою відкриту дерев’яну аркаду і колись була вкрита ґонтом – типовий прийом для української народної архітектури. Сьогодні дерева ви там так само не побачити: турботливі попи «вирішили», що воно зайве.


Так виглядає комплекс з дороги: